РЕКВІЄМ ДЛЯ "ЖИВОГО"
мій паспорт - це пропаганда суїциду,
сторінки шепочуть про кінцевість буття.
вагітний смертю, вона пульсує в венах,
замість крові - чорнило небуття.
помру напевно десь далеко,
можливо, на вулицях чужого міста,
де ліхтарі освітлюють шлях в нікуди,
а тротуари всіяні уламками мрій.
або помру прямо зараз,
між вдихом і видихом, між словом і тишею,
розчинюсь у повітрі, як ранковий туман,
залишивши лише тінь на папері.
смерть грає зі мною в кішки-мишки,
то наближається, то відступає.
я танцюю на лезі бритви,
балансуючи між "вже" і "ще ні".
кожен день - репетиція кінця,
кожна ніч - прем'єра воскресіння.
і в цьому божевільному спектаклі
я - і актор, і глядач, і режисер.
мій останній подих буде епілогом,
або, можливо, новим прологом.
бо навіть коли я помру остаточно,
хтось інший продовжить писати мій вірш.
2024-08-20 04:14:14
0
0