МЕРТВЕ МОРЕ
на дні морському, де колись були глибини тепер гуляє вітер між піщин-руїни а в небі сонце, мов розбите око Бога дивиться на нас, та вже нема нікого пливуть по піску кораблі іржаві немов потонули в пустельній заграві де риба колись танцювала у хвилях тепер тільки змії у мертвих могилах ой, пливе човен, та не по воді по жовтому морю, в великій біді а в тому човні старий мореплавець шукає дорогу до палацу небес гей, море-море, де твоя вода? чи випив Господь, чи прийшла біда? чи може то ми прогнівили долю і висохло все по божому болю? на дні лежать черепи китові немов монументи у мертвій траві а поряд уламки від божого трону розкидані всюди, як зерна прокльону літають над пусткою чорні круки співають пісні про останні віки про те, як творіння забуло Творця і як загубилась небесна вівця гуляють пустелею душі забуті у піску по коліна навіки роззуті шукають дорогу до райського саду та знаходять тільки порожню розраду і може правда в тім, що ми самі той пісок розсипаний давно, із божих кісток а час - лише міраж в пустелі буття де кожна мить - це смерть, а кожна смерть - життя
2025-01-16 22:16:09
1
0
Схожі вірші
Всі
У серці...
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
108
16
9652
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
12442