МЕРТВЕ МОРЕ
ніхто і ніколи
на дні морському, де колись були глибини тепер гуляє вітер між піщин-руїни а в небі сонце, мов розбите око Бога дивиться на нас, та вже нема нікого пливуть по піску кораблі іржаві немов потонули в пустельній заграві де риба колись танцювала у хвилях тепер тільки змії у мертвих могилах ой, пливе човен, та не по воді по жовтому морю, в великій біді а в тому човні старий мореплавець шукає дорогу до палацу небес гей, море-море, де твоя вода? чи випив Господь, чи прийшла біда? чи може то ми прогнівили долю і висохло все по божому болю? на дні лежать черепи китові немов монументи у мертвій траві а поряд уламки від божого трону розкидані всюди, як зерна прокльону літають над пусткою чорні круки співають пісні про останні віки про те, як творіння забуло Творця і як загубилась небесна вівця гуляють пустелею душі забуті у піску по коліна навіки роззуті шукають дорогу до райського саду та знаходять тільки порожню розраду і може правда в тім, що ми самі той пісок розсипаний давно, із божих кісток а час - лише міраж в пустелі буття де кожна мить - це смерть, а кожна смерть - життя
2025-01-16 22:16:09
1
0
Інші вірші поета
ДО ЦЕРКВИ! РЕКВІЄМ ДЛЯ "ЖИВОГО" ЕНТРОПІЯ ПРИМАР КАМЕРА. МОТОР. ОРГАЗМ.
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Впізнай себе...
Вікторія Тодавчич
Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....
43
7
2139
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4682