Diana Himach
@diana_popopo
Блог Всі
Момент
Думки вголос, Різне
1
57
Новини
55
Книги Всі
Вірші Всі
Вчорашня дитина
Ми жили розмірно, дивилися сни, Раділи життю, взагалі ми ще діти... Це було до дня початку війни... Ти став у шеренгу солдатів невдітих. Повістка, автобус, вітри, полігон І знову автобус, і прямо у пекло. Забув ти, солдате, що таке сон, Бо ж град із небес лякає відверто. Окопи та холод вічних ночей, Які до війни були начебто теплі, І постріли... постріли з лютих очей, Бо лютим і ангел стане у пеклі. "Не можна стріляти! Ми спостерігаємо!",- Кричить командир до вчорашніх дітей. Вони по одному тим часом лягають, Лягають у вічність.... Боже, скільки ж смертей... На площі вночі зустрічаємо героя, Навколішки плаче немов увесь світ. На нашій землі солдат - це не зброя. На нашій землі солдат - це є щит! Собою закрив ти не просто людей, Цілий народ заховався за спину. І ось уночі цей цілий народ На площі стрічає вчорашню дитину. Без вигуків слави, у тихій молитві Виносять з машини страшну домовину... Загинув у бою, загинув за мене, собою закрив усю Україну.
3
1
222