Зараз...
Усе життя ми біжимо кудись, не помічаючи тієї радості під носом. Жахливо дивлячись на все, Що робиться і станеться невдовзі ... Чому цінити ми не можем, Усього ,що дається нам? Це ж вроді просто ... Чи не так? Так, не так, хоча ніхто не взнає тої правди. Суть усіх нас є така, Один жаднішій другого, і край.. Край щастя і усього того, Що несе нам радість у цей час. А як радіти щастю, коли можливості немає? А просто! цінувати те, що є у серці в тебе! Коли душею встанеш проти того, Що робить тебе слабшим як ніколи , Пізнаєш ти тоді усе. І щастя й благо , тай усе що тре!
2020-05-29 09:26:51
2
0
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2910
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2846