Зараз...

Diana Zhuk

Усе життя ми біжимо кудись, не помічаючи тієї радості під носом. Жахливо дивлячись на все, Що робиться і станеться невдовзі ... Чому цінити ми не можем, Усього ,що дається нам? Це ж вроді просто ... Чи не так? Так, не так, хоча ніхто не взнає тої правди. Суть усіх нас є така, Один жаднішій другого, і край.. Край щастя і усього того, Що несе нам радість у цей час. А як радіти щастю, коли можливості немає? А просто! цінувати те, що є у серці в тебе! Коли душею встанеш проти того, Що робить тебе слабшим як ніколи , Пізнаєш ти тоді усе. І щастя й благо , тай усе що тре!

2020-05-29 09:26:51

Інші вірші поета

Бажання Відповідь Істина Біль у серці та й у душі

Інші поети

سِيـلآ ہہ

@Zeela1_

Syram

@Syram

Upavshii_Zakat

@Upavshii_Zakat

Схожі вірші

Всі

Мої слова

Ай

Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.

4079

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

1863