Зараз...
Усе життя ми біжимо кудись, не помічаючи тієї радості під носом. Жахливо дивлячись на все, Що робиться і станеться невдовзі ... Чому цінити ми не можем, Усього ,що дається нам? Це ж вроді просто ... Чи не так? Так, не так, хоча ніхто не взнає тої правди. Суть усіх нас є така, Один жаднішій другого, і край.. Край щастя і усього того, Що несе нам радість у цей час. А як радіти щастю, коли можливості немає? А просто! цінувати те, що є у серці в тебе! Коли душею встанеш проти того, Що робить тебе слабшим як ніколи , Пізнаєш ти тоді усе. І щастя й благо , тай усе що тре!
2020-05-29 09:26:51
2
0
Схожі вірші
Всі
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
52
39
1568
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
5
11208