Самотня
Самотня посеред парку Дощ пробивається у кожну шпарку. Тканина куртки, просякнута водою - Саме тоді відчуваю себе живою. Закриваю свою парасолю, Забираюсь від листя покрову Сірі хмари над головою, Краплі холодні не знають спокОю. Я не хочу ховатись від зливи, І не хочу тебе забувати.. Дотик руки, погляд тремтливий Не в змозі я це приховати.
2021-08-28 15:38:46
4
0
Схожі вірші
Всі
Твої долоні
Одного разу, я опинюся в твоему полоні, де назавжди сплетуться наші долоні, де у солодкому танці зійдуться дві долі, чиї серця закохаются з власної волі. Бо справжня любов – вона у свободі, вибір за вами: ви палкі чи холодні? А я немов танцую з тобою на льоді і з власноі волі віддаюся у твої долоні.
74
1
3911
Неловкость в улыбке рассвета
Застыли на окошке вечерние узоры И снова мокрый дождик под лёгкий ветерочек , Без красок сонный кофе под пару твоих строчек .. Меня лишь согревает тепло твоих улыбок , Что заглушает холод давно проникших смыслов , А завтра снова будет тяжёлый понедельник, Но знаю ,что с тобою не страшен даже вечен , На сердце оставляя хорошим настроеньем , Сначала начиная срок время скоротечен Лишь парой фраз в инете, Мне брошенных с приятным воскресеньем...
39
2
2558