Самотня
Самотня посеред парку
Дощ пробивається у кожну шпарку.
Тканина куртки, просякнута водою -
Саме тоді відчуваю себе живою.
Закриваю свою парасолю,
Забираюсь від листя покрову
Сірі хмари над головою,
Краплі холодні не знають спокОю.
Я не хочу ховатись від зливи,
І не хочу тебе забувати..
Дотик руки, погляд тремтливий
Не в змозі я це приховати.
2021-08-28 15:38:46
4
0