Самотня
Самотня посеред парку Дощ пробивається у кожну шпарку. Тканина куртки, просякнута водою - Саме тоді відчуваю себе живою. Закриваю свою парасолю, Забираюсь від листя покрову Сірі хмари над головою, Краплі холодні не знають спокОю. Я не хочу ховатись від зливи, І не хочу тебе забувати.. Дотик руки, погляд тремтливий Не в змозі я це приховати.
2021-08-28 15:38:46
4
0
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
3846
Пиріг із медом (UA)
Крокуй до раю, крокуй до мене. Гаряча кава, пиріг із медом. Або якщо забажаєш — ромашковий чай. Приходь до мене. Будь ласка. Приїжджай. Крокуй до двері, а я у чашку відріжу лимона ломтик. На столі — пиріг із медом, а мені найсолодший твій дотик.
79
19
2688