Самотня
Дівчина Осінь
Самотня посеред парку Дощ пробивається у кожну шпарку. Тканина куртки, просякнута водою - Саме тоді відчуваю себе живою. Закриваю свою парасолю, Забираюсь від листя покрову Сірі хмари над головою, Краплі холодні не знають спокОю. Я не хочу ховатись від зливи, І не хочу тебе забувати.. Дотик руки, погляд тремтливий Не в змозі я це приховати.
2021-08-28 15:38:46
4
0
Інші вірші поета
в навушниках грає пост панк Ассоль Чорне я, а ти біле Магія нічного міста
Інші поети
Kristin
@Khris_K
Samiun Mizan Sakkhor
@Samiun_Mizan_0565
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
4384
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1780