ضائعة
اضع وجهي بين ركبتي و انا جالسةً في غرفتي شردت بذهني بعيداً اشعر بأني ضائعة أخذت أفكر لماذا يحدث معي هذا لماذا يصمم الجميع علي فشلي؟ لماذا لا يقف خلفي احد؟ لماذا لا يساندني أحد ؟ لماذا الجميع يظل يخبرني كلام يحبطني و يجعلونني أتوقف عن ما أفعله و يشجونني على هذا ايضاً و عندما أتوقف يرونني جبانة و استسلم بسرعة كيف تريدون مني الإكمال و أنتم لا تفعلون شئ سوا إحباطي ؟ كيف تتوقعون مني أن اكون إيجابية و افكر بإجابية و أنتم لا تكفون عن نشر سلبيتكم على و على حياتي حقاً هذا العالم غريب و البشر أغرب لا أدري ما الذي يمكنني فعله حتي يرتاحوا لا يمكنني فعل شئ سوا الأشتكاء إلي ربي كل ليلة فليس لى سواه فلا أحد يستطيع فهم البشر ولا الأعتماد عليهم مهما كانت هويته #Dalia
2020-07-23 21:20:14
12
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
dolly Ez
@چِينَا روحي 💜😘
Відповісти
2020-07-23 21:43:15
Подобається
RORITA_
العُمق
Відповісти
2020-07-24 20:25:02
1
dolly Ez
@RORITA_ 💜😹
Відповісти
2020-07-24 20:52:05
Подобається
Схожі вірші
Всі
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
2003
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12304