Старе на новий лад

Dominika Fox

Ці копії картин навколо, Мелодії такі всі схожі. Людство іде весь час по колу, Зливаються всі перехожі. Зараз все зроблено в Китаї, По моді тільки одяг носять. Фантазії більше немає, Нового вже ніде не просять. Невже все винайшли давно? Невже нове вже все зробили? Якби все просто так було, Навіщо в світі цім людина? Робімо по новому,люди, Давно вже всім відомі речі. Хай наші винаходи всюди Дивують світ неначе вперше.

2018-03-19 22:44:29

Інші вірші поета

Життєві незгоди Ти - стихія Диво 25. 06. 2018

Інші поети

Boygene Borice

@theMiracol

PinkLilyBlossom

@PinkLilyBlossom

Yashika

@yashikathu14

Схожі вірші

Всі

Печаль прячется в словах

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...

4095

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

11711