Вірші
25. 06. 2018
З тобою йти крізь терні й до зірок
Була готова крізь пітьму і зливи.
Я за тобою йшла так довго, крок за кроком,
Але сьогодні вже без мене ти щасливий.
Та знаєш, я без тебе вже геть інша,
Не та - слабка, нема в душі тривоги.
Упавши в прірву, відростила крила,
Тепер лечу не боячись нічого.
Кохання більш моє не плавить серце,
І не тремтять коліна з поцілунком.
Бо знаєш, а пішло до біса все це,
Якщо й кохання навіть з розрахунком.
2
0
618
Старе на новий лад
Ці копії картин навколо,
Мелодії такі всі схожі.
Людство іде весь час по колу,
Зливаються всі перехожі.
Зараз все зроблено в Китаї,
По моді тільки одяг носять.
Фантазії більше немає,
Нового вже ніде не просять.
Невже все винайшли давно?
Невже нове вже все зробили?
Якби все просто так було,
Навіщо в світі цім людина?
Робімо по новому,люди,
Давно вже всім відомі речі.
Хай наші винаходи всюди
Дивують світ неначе вперше.
1
0
520
Життєві незгоди
Чудовий день. Ясна погода.
Знов ожила моя душа.
У всіх в житті бува негода,
Та кожен її подола.
Навколо знову все яскраве,
Буяють кольорами барви.
Раніше було чорно-біле,
Фантазія котилась в прірву.
Проходять дні. Летять години.
Я роблю далі крок за кроком.
Я знаю точно, що людина
Стає сильніша рік за роком.
Життя нас тільки закаляє,
Але надій не позбавляє.
Повинен сильний дух ти мати,
Аби не впасти, а піднятись.
2
0
493
Залишити слід
Наш світ такий жорстокий і несправедливий,
Та ми повинні досягти мети.
Страшно в ньому маленькій людині,
Що ж робити, вперед треба йти.
О страшній лиховісній годині
Світло в своїй душі віднайти.
Наш світ такий просторий та великий,
Та ми маємо від нього ключі.
Ми його невід'ємна частина,
В нас закладено коди всі.
Мабуть, кожна звичайна людина - нерозкритий геній в душі.
Наш світ такий казковий та яскравий,
А ми маємо здійснити політ.
В кожного власний політ до слави,
Бо чудово залишити слід.
Щоб про тебе колись сказали - не дарма він прожив стільки літ.
2
0
542
Обман
Навіщо брехав ти мені про любов?
Її не було, ти ж знаєш.
Але повторював знов і знов,
Як сильно мене кохаєш.
Навіщо надію давати дарма,
Якщо свої плани маєш?
Але ти продовжував з обома.
Ти часу дарма не гаєш.
Навіщо жорстоко топтати серця?
В заплутані ігри граєш.
Але як почав - доведи до кінця,
А ти мене ще тримаєш.
Навіщо продовжувати цей фарс?
Тут правди, усе ж, немає.
Можливо, доля дасть нам ще шанс?
Навряд чи, чудес не буває.
2
0
647
Диво
Світ - фантастика.
Він же - чорно-біла класика.
І як музика.
Яскрава картина.
А ти в ньому - маленька дитина.
Світ - пригодницький детектив.
Він захоплює прямо у вир.
Як дорога крізь лабіринт.
Та чи зможе кожен пройти?
Світ це драма.
Велика трагедія.
А буває, часом, й комедія.
Та не дарма ти в ньому є.
Звісно, кожен тут знайде своє.
Полетиш ти, можливо, на Марс.
Або станеш майстром на фарс.
Вихід із лабіринту один.
Не зупиняйся ні на хвилину.
Тобі під силу створити диво,
Маленька людино.
2
0
643
Ти - стихія
Ти йдеш. Туман.
Дорога нескінченна.
Здається, все обман.
І ти пригнічена.
Здається, все не так.
Точно приречена.
Та раптом бачиш знак.
Ти завжди знала.
Це все омана.
Та ти ризикувала.
Ти зупиняєшся.
Звільняєшся.
Зриваєшся.
Злітаєш.
Знову вільна.
Ти мрієш,
Наче божевільна.
Ти сильна,
Ніби та стихія.
1
0
602
