Залишити слід
Dominika Fox
Наш світ такий жорстокий і несправедливий, Та ми повинні досягти мети. Страшно в ньому маленькій людині, Що ж робити, вперед треба йти. О страшній лиховісній годині Світло в своїй душі віднайти. Наш світ такий просторий та великий, Та ми маємо від нього ключі. Ми його невід'ємна частина, В нас закладено коди всі. Мабуть, кожна звичайна людина - нерозкритий геній в душі. Наш світ такий казковий та яскравий, А ми маємо здійснити політ. В кожного власний політ до слави, Бо чудово залишити слід. Щоб про тебе колись сказали - не дарма він прожив стільки літ.
2018-03-17 21:15:09
2
0
Інші вірші поета
Ти - стихія Диво Життєві незгоди Старе на новий лад
Інші поети
Upavshii_Zakat
@Upavshii_Zakat
Надин
@mindmap
Схожі вірші
Всі
La lune
Nadine Tikhonovitch
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
1104
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1844