Альбом

Антон Шаталов

Чорно-біла світлина, В старому-старому альбомі, Що й сторінки із нього летять, На яких мої родичі сплять. Жовта обкладинка, сірий папір, Клей, що старіший за мій милий дім. Запах історії, колір життя, Тінь зазеркалля, серця биття... Та мить, споглядання — минула вона, Як згорнув я альбом, де родина моя.

2022-11-19 11:35:40

8

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Н Ф

Дуже гарно описано. Люблю старі фотоальбоми...в них стільки шарму.В тих чорно-білих фото стільки життя,стільки правдивості.Іноді дивишся і уявляєш тодішню атмосферу,тих людей і їх настрої...Вони мов скарб.

Відповісти

2022-11-19 15:36:28

3

Антон Шаталов

@Н Ф я рідко передивляюся альбоми, але не заперечуватиму той факт, що роблю це із задоволенням. Колись навіть спробував оживити фото, це дуже круто

Відповісти

2022-11-19 19:22:05

1

Схожі вірші

Всі

Пóдрузі

Asteriya

Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.

49

15

2105

Разве сложно сказать...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...

52

14

2772