Ау, гир-гав, гир-гав...
Антон Шаталов
Ти не на лапах, в тебе дві ноги? О Боже, і хвоста не маєш, дадю? Це що з тобою? Чорт мене бери, Ти що, із ненормальних? Я не знаю, Це як таке, аби не навкарачках? Не гавкати й не бігать за котами? Гулять без повідця, не клянчить пачку Смачного корму "Клуб чотири лапи"? Ти що таке, невже ти є людина? Господаря свого не знаєш номер? Я б подзвонив, та все ж така билина, Не вмію то робить, бо я квадробер... Ледь не забув: Гав-гав, гав-гав-гав-гав, Гир-гав, гир-гав, гир-гав, гир-гир-гир, гав. І знаєш що, поки ще не пропав: Ау, гир-гав, гир-гав, гав-гав, гир-гав!
2024-09-22 19:43:04
1
0
Інші вірші поета
Кураж пам'яті І світло й темрява... Мáстерії і каліки Як тебе не любити, Дирдине мій
Інші поети
Viksss
@viktoryyy
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
5
11167
Пóдрузі
Asteriya
Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.
48
12
2286