Сталь

Антон Шаталов

І день у день, бентежно, в неудавку Життя бринить, немов сталеві струни: То мимоволі трапиш ти у пастку, Чи ж переможеш злості рабські думи. У самоті пустелю подолаєш, Загубишся в трьох соснах разом з гуртом, А невідомість й далі розставляє Сюрпризи і тікає з місця хутко. І то, повір, таке не тільки в тебе, А в кожного — страшне і ще страшніше, Краси ж не мало — серця ніжний трепіт, А хочемо приємного ми більше, І думка ця, авжеж, не дивина, Нікому з нас не мріється страждати, Та рветься сталь, а все життя лиш гра, І нам у ній судилося програти.

2024-08-24 17:00:39

Інші вірші поета

Революціонер Моя боротьба Дегенерат Досі живий

Інші поети

_Sveta_Sveta_

@_Sveta_Sveta_

Zeen

@Blue_Bliss

breeze_

@breeze_

Схожі вірші

Всі

Пиріг із медом (UA)

Ай

Крокуй до раю, крокуй до мене. Гаряча кава, пиріг із медом. Або якщо забажаєш — ромашковий чай. Приходь до мене. Будь ласка. Приїжджай. Крокуй до двері, а я у чашку відріжу лимона ломтик. На столі — пиріг із медом, а мені найсолодший твій дотик.

2495

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

4726