Сталь
Антон Шаталов
І день у день, бентежно, в неудавку Життя бринить, немов сталеві струни: То мимоволі трапиш ти у пастку, Чи ж переможеш злості рабські думи. У самоті пустелю подолаєш, Загубишся в трьох соснах разом з гуртом, А невідомість й далі розставляє Сюрпризи і тікає з місця хутко. І то, повір, таке не тільки в тебе, А в кожного — страшне і ще страшніше, Краси ж не мало — серця ніжний трепіт, А хочемо приємного ми більше, І думка ця, авжеж, не дивина, Нікому з нас не мріється страждати, Та рветься сталь, а все життя лиш гра, І нам у ній судилося програти.
2024-08-24 17:00:39
1
0
Інші вірші поета
Одальна увертюра Спинися на хвилю дурний... Дилема Героїзму Дегенерат
Інші поети
Nashi
@nourashii
Ethanio Oberon
@ethanio_oberon
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4907
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
5048