Ліхтарник
Парафін, засмальцьований посуд, картон. Сірники, чорний дим, запах воску. Ядувато лунає горіння півтон. У переміщенні темно і тоскно. То не той, що смакує ковток табаку, В циграках, як тріщить капотіння. То лише невідомий для людства герой, Що народжує світла проміння. То не бог, і не лицар, не маг, і не вождь, Не керує у полі полками. Правда воїн, котрого не зміг побороть, Найтемнющий лихими роками. Адже світло, воно з ним і вдень, і вночі, На важливо, чи смалять централі. Сміючись, чи або навпаки — плачучи, Він кує дивне світло руками. Адже вірить, що жоден зухвалий герой, Генерал, адмірал — неважливо, Не зупинить у темінь доби надпоток — Промінь світла, що Сонце живило. Він працює на славу, на велич віків, Для побори чортівського войська. Він все суне себе в розмаїтті шляхів, З ним іде дивна суть надгеройська. З ним палають в багатті міста огняні, І від нього тікає примарник. О нарешті, я бачу доми кам'яні, Адже світло засяяв Ліхтарник.
2023-02-17 19:58:29
9
0
Схожі вірші
Всі
Впізнай себе...
Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....
43
7
1588
Пора нахлынувших надежд
Устаю сегодня рано Без кошмаров и тревог, День начну без одеяла Улыбаясь небу полных облоков Обниму своего друга , Что на подоконнике взгруснул , Прошептав ,что скоро лето дружно , Обязательно к нам в гости сможет заглянуть. С ним и множество событий Впереди ждёт только смех , Разве можно одним мигом Передать всю радость от поры нахлынувших надежд.
47
11
1617