Ліхтарник
Парафін, засмальцьований посуд, картон.
Сірники, чорний дим, запах воску.
Ядувато лунає горіння півтон.
У переміщенні темно і тоскно.
То не той, що смакує ковток табаку,
В циграках, як тріщить капотіння.
То лише невідомий для людства герой,
Що народжує світла проміння.
То не бог, і не лицар, не маг, і не вождь,
Не керує у полі полками.
Правда воїн, котрого не зміг побороть,
Найтемнющий лихими роками.
Адже світло, воно з ним і вдень, і вночі,
На важливо, чи смалять централі.
Сміючись, чи або навпаки — плачучи,
Він кує дивне світло руками.
Адже вірить, що жоден зухвалий герой,
Генерал, адмірал — неважливо,
Не зупинить у темінь доби надпоток —
Промінь світла, що Сонце живило.
Він працює на славу, на велич віків,
Для побори чортівського войська.
Він все суне себе в розмаїтті шляхів,
З ним іде дивна суть надгеройська.
З ним палають в багатті міста огняні,
І від нього тікає примарник.
О нарешті, я бачу доми кам'яні,
Адже світло засяяв Ліхтарник.
2023-02-17 19:58:29
9
0