Ліхтарник
Парафін, засмальцьований посуд, картон. Сірники, чорний дим, запах воску. Ядувато лунає горіння півтон. У переміщенні темно і тоскно. То не той, що смакує ковток табаку, В циграках, як тріщить капотіння. То лише невідомий для людства герой, Що народжує світла проміння. То не бог, і не лицар, не маг, і не вождь, Не керує у полі полками. Правда воїн, котрого не зміг побороть, Найтемнющий лихими роками. Адже світло, воно з ним і вдень, і вночі, На важливо, чи смалять централі. Сміючись, чи або навпаки — плачучи, Він кує дивне світло руками. Адже вірить, що жоден зухвалий герой, Генерал, адмірал — неважливо, Не зупинить у темінь доби надпоток — Промінь світла, що Сонце живило. Він працює на славу, на велич віків, Для побори чортівського войська. Він все суне себе в розмаїтті шляхів, З ним іде дивна суть надгеройська. З ним палають в багатті міста огняні, І від нього тікає примарник. О нарешті, я бачу доми кам'яні, Адже світло засяяв Ліхтарник.
2023-02-17 19:58:29
9
0
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
12464
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
1794