Як тебе не любити, Дирдине мій

Антон Шаталов

Я народився у місті, Та довго жив у селі, Не маючи гідного друга, Й не знаючи трудного плуга, Я жив, не тужив у селі. Навчався у першій школі, Буквально, бо номер один, І кожного ранку удома, Минаючи стадію втоми, Я йшов до школи один. Та раптом прабабця померли, А роком другим мій дід. І я, максимально дитина, Сумної для мене години, Почав жить у городі тім, Аби ж тіки бабця раділа, Й забула про смерть чоловіка, Аж тут я згадав своїх друзів, Й моє тут життя почалось, Гуляли, сварились, мирились, Гуляли, і знову сварились, І знову мирились, ось так Це життя надгуло Та нині воно звирувалось, Бентежним літом оцим, Коли відзвенів випускний, І швидко втікли по усюдам, Ті вельми крутезнії люди, Я знов залишився один... І так, народився у місті Й при цьому зростав на селі. Теперечки їду у Київ, І мабуть не знаю біди, Тож хай це звучить чудернацько, Та жив би я знов на селі, Бо як тебе не любити, Дирдине мій!

2023-08-11 18:58:01

5

0

Схожі вірші

Всі

" Вздох неба "

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я теряю себя , как птица в полете Каждый вздох облегчения , Когда вижу неба закат Мне плохо , когда не дотронуться К твоим обьятьям свободно , Но я знаю, что ты не услышишь , Мой вслип слёз из-за окна ... За глубиной туч темного неба Ранее, чем ты уже вспомнишь И подумаешь, как я скучаю , Скрою всю грусть.тишиной ... Может быть сердца стук угнетает И воздух из лёгких рвется волной Но ритм одной песни будет на память , Тех последних слов ветра холодов ... Пока не угаснет горизонт пламя Последнего огня без тебя , Багры унесут строки мгновенно Без следа раньше тепла ... P.s: Грусть неба скрывает больше чем мы думаем ...✨💫✨ 🎶 Where's My Love ~ SYML 🎶

39

4

3236

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12582