Допоки можеш
Кажи, кажи і не мовчи, Не стримуйся бо, ми живемо раз. Кажи що думаєш, на вухо шепочи — В майбутньому багато жде образ Кажи лишень поперед доломини, Кажи що "лю...", кажи "що хочеш те", Аби собі летіти на всі крила, Кажи про все, кажи, кажи про все. Про заздрість, біль, про смутку завивання, Про зледеніння у чиїйсь душі кажи. Аби не здибало у ладані прощання, Допоки можеш — завше говори.
2023-06-02 19:19:06
8
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Н Ф
Чуттєво
Відповісти
2023-06-02 21:02:20
Подобається
Лео Лея
Точно так і є
Відповісти
2023-06-04 04:24:45
Подобається
Схожі вірші
Всі
Неловкость в улыбке рассвета
Застыли на окошке вечерние узоры И снова мокрый дождик под лёгкий ветерочек , Без красок сонный кофе под пару твоих строчек .. Меня лишь согревает тепло твоих улыбок , Что заглушает холод давно проникших смыслов , А завтра снова будет тяжёлый понедельник, Но знаю ,что с тобою не страшен даже вечен , На сердце оставляя хорошим настроеньем , Сначала начиная срок время скоротечен Лишь парой фраз в инете, Мне брошенных с приятным воскресеньем...
39
2
3843
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2719