Вірші
Мені важко летіти крилами
Я б хотіла тихо зануритись
в глибочінь , в невідому даль,
не змогли, щоб до серця достукатись
й пробудити мою печаль... потонути між темними хвилями, відпустити душу у вись...
мені важко летіти крилами ,
коли серце падає вниз..
1
0
512
А над нами зорі
Я не знаю , чи віриш мені
Я не знаю, чи любиш мене
Я не знаю, потрібен чи ні
Я не знаю, чи біль та мине.
Я чекатиму до кінця
Я зжену твої злі думки
Поведу тебе до вінця
відчиню́ в твоїм серці замки́.
Не дістану зірку з небес
Не казатиму "вір мені"
Я любитиму просто тебе Розганятиму бурі страшні..
Не клястимусь , що " буду поряд" Не писатиму мемуари..
Буду слухати звуки моря...
Ти і я. Наші се́рця удари..
Я хотітиму ... роздягатиму...
буду пестити... ніжно торкатися.
Я кусатиму.. боготворитиму.. неквапно.. тебе цілуватиму.
Буду зранку тобою ніжитись
Буду причиною невинних стогонів
Буду посмішкою твоєю тішитись
І кохатиму всіх твоїх демонів.
Я лиш знаю - наза́вжди, навіки Заберу тебе блище до моря
І читатимеш вірші́ Українки.. Будемо я і ти. А над нами зорі.
3
0
516
Сповідь
Сповідь
Колись підніму́сь на скелястую гору
розправлю пташині зламані крила,
кричатиму дико, звіринно, невтомно,
стражденно, скільки вистачить сили.
Вирву із себе усе несказанне ,
усе , що ховала, все , що спалила, все, що тримала в душевній в'язниці ,
все, що у Бога гірко молила .
Звільню здичілу у ме́ні вовчицю! Крик мій почують усі хто не чує біль мій побачать, усі хто не бачить,
всі, хто душею осліплий, відчує як це зуміти зраду пробачить.
як це любити, до крапельки крові як це мовчати, до болю у грудях! Все наболіле, скажу мимоволі... Витру ліниво невидимі сльози , знову спокійно всміхатимусь людям,
мирно чекатиму наступну сповідь,
поки мовчу про наступні прогнози.
2
0
405
