Сповідь
(18+)
Сповідь Колись підніму́сь на скелястую гору розправлю пташині зламані крила, кричатиму дико, звіринно, невтомно, стражденно, скільки вистачить сили. Вирву із себе усе несказанне , усе , що ховала, все , що спалила, все, що тримала в душевній в'язниці , все, що у Бога гірко молила . Звільню здичілу у ме́ні вовчицю! Крик мій почують усі хто не чує біль мій побачать, усі хто не бачить, всі, хто душею осліплий, відчує як це зуміти зраду пробачить. як це любити, до крапельки крові як це мовчати, до болю у грудях! Все наболіле, скажу мимоволі... Витру ліниво невидимі сльози , знову спокійно всміхатимусь людям, мирно чекатиму наступну сповідь, поки мовчу про наступні прогнози.
2018-05-22 18:43:27
2
0
Схожі вірші
Всі
Впізнай себе...
Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....
43
7
2588
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13449