Сповідь
Осіння Панна
(18+)
Сповідь Колись підніму́сь на скелястую гору розправлю пташині зламані крила, кричатиму дико, звіринно, невтомно, стражденно, скільки вистачить сили. Вирву із себе усе несказанне , усе , що ховала, все , що спалила, все, що тримала в душевній в'язниці , все, що у Бога гірко молила . Звільню здичілу у ме́ні вовчицю! Крик мій почують усі хто не чує біль мій побачать, усі хто не бачить, всі, хто душею осліплий, відчує як це зуміти зраду пробачить. як це любити, до крапельки крові як це мовчати, до болю у грудях! Все наболіле, скажу мимоволі... Витру ліниво невидимі сльози , знову спокійно всміхатимусь людям, мирно чекатиму наступну сповідь, поки мовчу про наступні прогнози.
2018-05-22 18:43:27
2
0
Інші вірші поета
А над нами зорі Мені важко летіти крилами
Інші поети
L.r.c
@lonely_rose_club
Яна Гаращук
@Iana_Garashchuk
Схожі вірші
Всі
La lune
Nadine Tikhonovitch
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
1033
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
3560