...
Тільце моє невисоке,
Чом ти таке тяжке,
Коли погляд зеленоокий
Так тягне у небо п'янке?
Як вітерець у волоссі
До життя мене повертає,
І до болю пробира осінь,
Коли птахи відлітають.
«Візьміть, ластівки, із собою!-
Каже до них мій відчай,-
Не буде мені тут покою!
Хіба що поникле обличчя».
Та вони високо, не чують -
Тож голосити даремно,
Давно я очами кричу їм,
Дивлячись слізно у небо.
2021-02-03 13:24:58
2
0