Сонце

Еліна Сірик

Сонце, пробач нам, що бачимо сни, Замість світанку над степом широким. Скажи, де знаходиш ти стільки сил, Щоби прокидатися й плити самотньо? Даруєш тепло кожен наш день, Хоч і зазвичай тебе не стрічаєм. Любиш ти нас, ми ж шукаємо тінь І лише зимою про тебе згадаєм 13/12/2019, переклад 2024

2024-09-21 21:02:22

Інші вірші поета

Невыпитый вовремя чай... Поклонник прохлады ... Чомусь

Інші поети

papa emmanuel

@papa_emmanuel

Molly Walker

@mollywalker228

Mari Bloodycake

@mari_bloodycake

Схожі вірші

Всі

Сумую без тебе

Вікторія Тодавчич

Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.

2459

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

2791