Сон...(2)
Я иду домой, Где ждёшь меня Ты у порога, Милая моя. Ведь сколько, Времени прошло?... С того момента, Как приснилась. Я полюбил тебя Во сне. Как бы безумно Не звучало. Сон был прекрасным, Подарком для меня. Ведь в жизни не любил я, Также как тебя тогда. Интуитивно я иду К тебе. Надеюсь увижу Тебя я. И вот стучу я В дверь. Открыла мне, Увидел я тебя. Милая моя, Любовь моя Теперь с тобой Навеки.
2022-01-22 11:53:01
13
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Eneli Fox
дякую приємно це чути)
Відповісти
2022-10-24 21:11:15
Подобається
Схожі вірші
Всі
وردةٌ قبِيحة
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
3600
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13449