Сон...(2)
Eneli Fox
Я иду домой, Где ждёшь меня Ты у порога, Милая моя. Ведь сколько, Времени прошло?... С того момента, Как приснилась. Я полюбил тебя Во сне. Как бы безумно Не звучало. Сон был прекрасным, Подарком для меня. Ведь в жизни не любил я, Также как тебя тогда. Интуитивно я иду К тебе. Надеюсь увижу Тебя я. И вот стучу я В дверь. Открыла мне, Увидел я тебя. Милая моя, Любовь моя Теперь с тобой Навеки.
2022-01-22 11:53:01
13
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Eneli Fox
дякую приємно це чути)
Відповісти
2022-10-24 21:11:15
Подобається
Інші вірші поета
Мрія... Фенікс Ви Світло в мені.
Інші поети
Upavshii_Zakat
@Upavshii_Zakat
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
2664
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2017