....
О п'ятій ранку сталося Страшне, Ми всі проснулися І не повірили у це. Але це правда Та й іще страшна, Ракета летіла, В будинок летіла. І серце забилося, Від жаху цього. Війна прийшла, Мене перемкнуло. Як тепер жити, Куди іти, Чого чекати, А може перечекати?... Але це мій дім, Не хочу втікати. Повинна оборонятись, І вірити в ЗСУ. Ми переможемо, Бо правда за нами. Ми переможемо Бо вільний, Єдиний Народ!
2022-10-26 05:55:38
9
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Eneli Fox
так, люблю свою країну
Відповісти
2022-10-26 20:39:30
Подобається
Eneli Fox
я рада, що знайшла однодумця)
Відповісти
2022-10-26 20:41:48
Подобається
Схожі вірші
Всі
Дівчинко
Рятувати старі ідеали немає жодного сенсу, все сведемо до творчості або дикого сексу. Зруйнуємо рамки моральних цінностей, напишимо сотні віршів і загубимось серед вічностей. Наш голос лунатиме і поза нашим життям. Дівчинко, просто тримай мене за руку і віддайся цим почуттям.
103
16
4412
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11546