Середмістям
Безліч кроків пройшов середмістям, Біля площі не стрів знайомих долонь, Наче все так знайоме, все ж таки - інше... Все що було, все те - осторонь... Лиш бурківка сіріє мов скроні, Сивина у камінній душі, Січень в місті, холодні знайомі... В понеділок - як цегла вірші. Перспективна ця вулиця, тощо... Яка радість новітнє ім'я? Була назва така як у Марса... І від того горіла і гріла земля. Серед міста лиш січень блукає, Охолоджує душі людей, Скільки треба часу, щоб хабарників стратила доля, Задля нових почесних ідей?
2022-01-10 21:38:53
6
0
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
3216
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
5222