Зоря...

Алексей kaa30.03

Кудлатий білий сніг, неначе вату Кидає цілий вечір з-під небес творець... Світ ясен, білий, тільки б малювати... Така краса... лиш я один як мрець. Для когось можу сім вітрів у вузол зав'язати, Для когось можу зірку вкрасти із небес... Та тільки очі хочуть дуже спочивати... Згадає хтось, як я писав вірші І раптом зник, кудись зненацька щез... Я підіймаюсь до творця, до края неба, Чомусь мене не тримає земля... Чекають сім вітрів, в'язати їх не треба, Чекає лиш мене зажурена зоря. ***** Я повстану із пекла, холодних отруєних згарищ. Кожна ніч - мій полон, клятий шлях в небуття. Скільки іскор зірвалося з неба?! Жах! Нелічена сила! Так сліпить вогонь від пожарищ... Віднайду, через рік, через два, Через сотні віків як вернути на небо зірковий вояж. Я палаю в агонії, думи - як смуги. Не алхімік, не фізик, - бездара - поет. Що зробити, щоб зоря ще світила та не згасала? Де та формула, може вірш чи сонет? Я повстану із пекла... Дуже шкода загубленных явищ, Моє місце під небом, щоночі, щодня.. Знаю, зірка моя, та - єдина, Горить, мліє, на мене чекає, Тож судилося сяяти з нею, поки тримає земля.

2022-02-06 20:20:26

7

1

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Алексей kaa30.03

Дякую Вам Ольга ☮️🙏🌷

Відповісти

2022-10-20 07:13:18

Подобається

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12121

Тишина ночного неба

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот

46

44

3226