Зоря...
Алексей kaa30.03
Кудлатий білий сніг, неначе вату Кидає цілий вечір з-під небес творець... Світ ясен, білий, тільки б малювати... Така краса... лиш я один як мрець. Для когось можу сім вітрів у вузол зав'язати, Для когось можу зірку вкрасти із небес... Та тільки очі хочуть дуже спочивати... Згадає хтось, як я писав вірші І раптом зник, кудись зненацька щез... Я підіймаюсь до творця, до края неба, Чомусь мене не тримає земля... Чекають сім вітрів, в'язати їх не треба, Чекає лиш мене зажурена зоря. ***** Я повстану із пекла, холодних отруєних згарищ. Кожна ніч - мій полон, клятий шлях в небуття. Скільки іскор зірвалося з неба?! Жах! Нелічена сила! Так сліпить вогонь від пожарищ... Віднайду, через рік, через два, Через сотні віків як вернути на небо зірковий вояж. Я палаю в агонії, думи - як смуги. Не алхімік, не фізик, - бездара - поет. Що зробити, щоб зоря ще світила та не згасала? Де та формула, може вірш чи сонет? Я повстану із пекла... Дуже шкода загубленных явищ, Моє місце під небом, щоночі, щодня.. Знаю, зірка моя, та - єдина, Горить, мліє, на мене чекає, Тож судилося сяяти з нею, поки тримає земля.
2022-02-06 20:20:26
7
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Алексей kaa30.03
Дякую Вам Ольга ☮️🙏🌷
Відповісти
2022-10-20 07:13:18
Подобається
Інші вірші поета
Найрідніші... Щасливі, як птахи Жага до творчості Між нами земля
Інші поети
Mrs Monica L
@MrsMonica
Схожі вірші
Всі
Моє диво
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
1277
Сумую без тебе
Вікторія Тодавчич
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
52
39
1568