Незламна лиш воля

Алексей kaa30.03

Незламна лиш воля у щирих людей, Таких як ті гори, і полонини. Таких як світ ясних, бездонних очей, Таких як ти, музо моя, Україно. Сьогодні, на жаль, Україна в пітьмі, Політика, гроші, скандали... Здолаєм цей шлях,- Ні! - Ми скажем брехні! Не треба знедоленим слави... Піднімемо прапор - це народна земля, народні ліси, наші ріки! Від зміїних законів палає стерня, Єднаймося! Нам отруюють віки... Нехай над тобою вирують птахи, Нехай не всихають озера і ріки. Ми самі з тобою обрали шляхи, І йдемо, втираючи віки. Незламний лиш дух у щирих людей, Людей, як ті гори і полонини. Нехай ниви зійдуть почесних ідей - Вкраїна най стане щаслива навіки.

2022-01-15 13:45:58

Інші вірші поета

Між нами земля Гайдамаки Віє вітер Почуття

Інші поети

_Юпитер_

@_Cuddlies_

Ethanio Oberon

@ethanio_oberon

GannMorgana

@GannMorgana

Схожі вірші

Всі

Why?

Лунная Лапа

I was alone. I am alone. I will be alone. But why People always lie? I can't hear it Every time! And then They try to come Back. And i Don't understand it. Why?

8279

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

11243