Четверта ранку
erorkaaa
Під ливнем сліз неба я тихо, Заблукав, сиджу під мостом Майже промайнуло вже літо Я з думками своїми в унісон Не бачив давно рідних друзів По течії життя все далі пливу Й доки всі ллють алко до пуза, Я десь під мостом пропливаю Тріпочучи голову мистецтвом Зустрічає мене просто неба, Мій світанок останньої п'єси Чи просто обмовка за Фрейдом... Відтепер тіло взагалі без вагань Лише вперед прямує мій погляд, Все до почуттів скрізь старання І в майбутньому зникне тривога
2023-08-03 18:43:41
3
0
Інші вірші поета
... Нонконформізм В моїх блуканнях... Ти справді хочеш зрозуміти?
Інші поети
MARI
@marsikitsme
Meriem Gsm
@meriem_gsm
Схожі вірші
Всі
وردةٌ قبِيحة
تُومِي.
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
3435
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12379