Четверта ранку

erorkaaa

Під ливнем сліз неба я тихо, Заблукав, сиджу під мостом Майже промайнуло вже літо Я з думками своїми в унісон Не бачив давно рідних друзів По течії життя все далі пливу Й доки всі ллють алко до пуза, Я десь під мостом пропливаю Тріпочучи голову мистецтвом Зустрічає мене просто неба, Мій світанок останньої п'єси Чи просто обмовка за Фрейдом... Відтепер тіло взагалі без вагань Лише вперед прямує мій погляд, Все до почуттів скрізь старання І в майбутньому зникне тривога

2023-08-03 18:43:41

Інші вірші поета

Я готовий платити Ярмак - Прометей Ти справді хочеш зрозуміти? В моїх блуканнях...

Інші поети

Plume Akwmarine

@plume_akwmarine

Марія Міль

@mood_mare_

Ella Verrremi

@verrremi

Схожі вірші

Всі

I Saw a Dream

Ілва Стрілецька

I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.

102

17056

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

13098