Люди "не вміють у справедливість" від слова ЗОВСІМ. Це велика і страшна біда людського суспільства, позбавити світ від якої може лише диво рівня другого пришестя. Або приходу суперкрутої раси прибульців, яка просто всіх поставить по струнці.

Вчорашні пригнічені, зламавши чергову систему, стають ще зліснішими гнобителями і починають мститися. Це проявляється зараз у всьому світі. Мстять усі і всім за тисячоліття несправедливості. Мстять, поминаючи старозавітне "око за око", а не нове "полюби ближнього свого". Ну, от вони бачать торжество справедливості. У вигляді добра з кулаками, вилами, судовими позовами і навіть бомбами.

Колишні раби, меншості, пригнічені народи, групи з різними гаслами – всі вони тепер можуть кричати про права. Але не для того, щоб захистити свої, а для того, щоб радісно обмежити чужі. Це нехило тішить їх ЧСВ і дозволяє почуватися трохи менш неповноцінними, ніж оточуючі.

Добро стало злим, а зло у вигляді системи намагається лавірувати, щоби зберігати свій статус системного регулятора. Втім, тепер воно вже не здається таким злим. Адже на вулицях лютує добро. А в руках у нього справедливість. Заряджена та дуже небезпечна.

Якось добро заспокоїться, перестане палити вулиці, продавати "дітям зла" різні шкідливі речовини, підривати злу будинки та розповідати, як злу жити, що їсти і в який бік/на яку картинку молитися.

Щоб зрозуміти картину світу, досить просто уважно, а не через рядок читати його основні історичні моменти. Завжди вони виглядають так:

1. Був якийсь народ.

2. Він постійно вихоплював.

3. Потім узяв і всім помстився.

4. Тепер він сильний, та його ненавидять.

І так по колу. Змінюється народ/країна/імперія, сенс залишається. Замість народу може бути соціальна чи етнічна група, конфесія. Та хто завгодно. Люди їдуть дахом від думки про торжество справедливості. Вони за неї вмирають та вбивають. На їх могилках виростають квіточки, по ТБ показують пафосні передачі про героїзм або радикалізм (залежно від контексту та країни). Але ми маємо просто кількість жертв та відсутність результату.

Люди – ідіоти, скажете ви. Люди не ідіоти. Люди просто залежать від ідей. Чужих ідей, які їм вручають, наче GPS-навігатор, який веде їх виключно в прірву. Я про це вже писав раніше, але повторюсь.

Розумні дядьки маніпулюють фактами, переписують підручники, вбивають тих, хто багато знає. Потім ці дядьки змінюються новим поколінням управлінців, і застосовують нові методи просування смертоносних ідей. І немає в цьому жодної змови. Просто хтось вважає себе розумнішим за інших. Достойніше. Правильніше. Адже решта, це чернь, сіра маса. А сірій масі належить лише одне - виконувати свої функції, вірячи в чужі ідеї.

Насправді, людство завжди було роботом-пилососом, в якому іноді змінювали програму, трохи допилювали здатність не битися об стіни. Але загалом воно не змінюється. Йому дають базову систему цінностей, закони та використовують як предмет. Ті, хто розумніший, або приєднуються до системи або руйнують її і створюють її руїнах іншу, але таку саму злу і ущербну. Проте, під прапорами героїзму та справедливості. І було так, є і, мабуть, буде дуже довго.