Мій найкращий шрам

Я

Ти ненормальний до божевільності До неможливості неможливий Як уособлення ти звабливості Ти і нещасний й такий щасливий Ти можеш бути для мене ідолом Кумир з яким не буду ніколи Твій образ ходить за мною приводом Ведеш уроки у життя школі Ти надзвичайний, тобой захоплююсь І думаю я така не одна Я відчуваю як я закохуюсь Адже підняв ти мене із дна Ти навчив бачить хороше в людях Ти показав мені сенс життя Тебе ніколи я не забуду Ти навчив просить каяття Я буду вдячна тобі завжди Ти приніс щастя, приніс і біль Згадай про мене колись, знайди Згадай любові моєї хміль Я знаю що я тобі лиш знайома А мені ти учитель буття Напевно я людина фігова А ти найкраща людина життя Ти ненормальний до божевільності До неможливості неможливий Як уособлення ти звабливості Ти і нещасний й такий щасливий (Ти залишишся моїм найкращим шрамом на серці. Сьогодні. Завтра. Вічно)

2018-06-04 20:19:17

6

0

Схожі вірші

Всі

Я і ніч

Анастасія

Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.

105

8

12425

"Ми усе подолаємо разом..."

Nadine Tikhonovitch

«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»

52

3

1729