De encontro à mim
Franci Paholski
eu te observo e me sinto repleta, me sinto parte e deixo o medo e insegurança de lado porque você segura minha mão tão forte, me olha como quem devora e teu toque arrepia. te observo e só consigo ver um mundo teu, o qual eu quero entrar e me deixar ser ai com você. eu te observo,imagino o mundo que te tocou antes de mim,que te olhou, vejo o teu sorriso infestando tudo e agradeço por estar aqui, comigo, agora. eu não quero mais aquele medo e nem aquela insegurança,eu só a quero aqui e te ver abraçar esse mundo que te espera. eu te observo e me adentro nisso tudo. sou o eu que você precisa pra seguir em frente, até um novo eu adentrar no seu caminho. -Franci Paholski
2018-09-08 02:34:39
2
0
Інші вірші поета
A(mar) A cicatriz Vida Mundo
Інші поети
Boygene Borice
@theMiracol
Hayami-chan
@Zakuro_chan
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4712
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12213