У ночі
Я чекав тебе у ночі Навколіжки і навпомацки шукачи Наче дзвон, наче дощ що по криші стучить А я стоячи жду і сиджу і лежу очікуючи Нащо психіку знищуєш ти мою Кров у скронях пульсує нервам в такт Мідний присмак прислідує й так Як ярмо як ланцюг як кріпак Серця стук непом біт Немов залп із гармат Я втікач що не втік Я не здатен втримати свій дах Як літак, пароплан, пароход їде геть Мої думи мене вже запутали в щенть Наче пил, павутиння і бруд Я збираюсь поки мене не змітуть
2022-12-18 20:30:33
2
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Тетяна G.
Чому так сумно? 😔
Відповісти
2022-12-21 00:06:43
1
G.A.V Vriter
@Тетяна G. Такий настрій був)
Відповісти
2022-12-21 00:07:04
Подобається
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
2370
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4617