У ночі
G.A.V Vriter
Я чекав тебе у ночі Навколіжки і навпомацки шукачи Наче дзвон, наче дощ що по криші стучить А я стоячи жду і сиджу і лежу очікуючи Нащо психіку знищуєш ти мою Кров у скронях пульсує нервам в такт Мідний присмак прислідує й так Як ярмо як ланцюг як кріпак Серця стук непом біт Немов залп із гармат Я втікач що не втік Я не здатен втримати свій дах Як літак, пароплан, пароход їде геть Мої думи мене вже запутали в щенть Наче пил, павутиння і бруд Я збираюсь поки мене не змітуть
2022-12-18 20:30:33
1
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
G.A.V Vriter
Такий настрій був)
Відповісти
2022-12-21 00:07:04
Подобається
Інші вірші поета
Відтінки пам'яті Кожному в цьому світі Лісова пісня (дуже скорочено) Шматки думок коли відчув що одинок
Інші поети
Time_Fune
@Time_Fune
Doesnt Matter
@Doesntmatter
Схожі вірші
Всі
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1266
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
1940