Гімн свободи
Gennadij Bondar
Він був натхненний і молодий Їх незліченно було Він на площі вів націю всю Піснями що світло дали Запалювали свічки йому Плив над площами дим Він співав зруйнуєм мури Вони співали за ним Розбери тюрми мури Прагнеш свободи, то бери А тюрми рухнуть, рухнуть, рухнуть І поховають світ старий Всі знали на пам'ять слова - і спів Звучав по вулицях так Кров кипіла та гнів кипів Серця билися в такт Всі били в долоні - і ритм Ворона вщент розбивав Йшли на мури всім світом старим А він все грав та співав... Розбери тюрми мури Прагнеш свободи, то бери А тюрми рухнуть, рухнуть, рухнуть І поховають світ старий... Так повстав український народ Воїнів визвольна рать Можна ідолів зносить і брук На камені розбивать Кожен відчув, ось його час Сили віддать боротьбі Хто не знали - той проти нас Співак же сам по собі (Переклад білоруської пісні "розбуры турмы муры")
2020-08-31 09:47:34
0
0
Інші вірші поета
Пішли Аль- Акс Атом Разом з нами
Інші поети
Макс Фолс
@pr_mikhailovich
alexanaxdr
@alexanaxdr
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11411
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
3781