Гімн свободи

Gennadij Bondar

Він був натхненний і молодий Їх незліченно було Він на площі вів націю всю Піснями що світло дали Запалювали свічки йому Плив над площами дим Він співав зруйнуєм мури Вони співали за ним Розбери тюрми мури Прагнеш свободи, то бери А тюрми рухнуть, рухнуть, рухнуть І поховають світ старий Всі знали на пам'ять слова - і спів Звучав по вулицях так Кров кипіла та гнів кипів Серця билися в такт Всі били в долоні - і ритм Ворона вщент розбивав Йшли на мури всім світом старим А він все грав та співав... Розбери тюрми мури Прагнеш свободи, то бери А тюрми рухнуть, рухнуть, рухнуть І поховають світ старий... Так повстав український народ Воїнів визвольна рать Можна ідолів зносить і брук На камені розбивать Кожен відчув, ось його час Сили віддать боротьбі Хто не знали - той проти нас Співак же сам по собі (Переклад білоруської пісні "розбуры турмы муры")

2020-08-31 09:47:34

0

Схожі вірші

Всі

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

84

2

4672

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12166