Забуте з 2013

Monterro Gf

Зриваючи з прапора шкіру Хтось чорним плащем доторкнувся До хворих надії та віри Й під ними майдан сколихнувся Пробіг чобітьми по бар'єрах Ґвалтуючи зірку на зірці Він виростив справжню химеру В українській народній пробірці Пронісся застудою в хати Роздавши всім кашель в конвертах Пожертви збирав на плакати Щоб з голоду раптом не вмерти А люди кидались спасати Ті клапті святих чорноземів Все більше хотілося спати Й в тумані ховалась проблема За єлками і ялинками Всі решта дерев йшли на меблі Проходили банки і храми Допоки росли нові стебла Лоскоче у роті від меду Покращення топлять сніги І жовто-блакитна торпеда Намотує довгі круги В серванті забуті медалі Полицям наснились книжки На шиї червоні коралі А перед очима сітки Нарвали м'ясця від живого Сидять собі тихо й гризуть Романтики від Хвильового І все ми готові у путь Давайте скидатись по гривні Й платити за рани й синці Ці спалахи непереривні У поті у крові в свинці Автобуси вже на готові Везти нас у краще життя У Києві і у Львові Пора прибирати сміття Та чисто не там де згрібають А де всі відходи по урнах Тож поки всі п'яні співають Просвітимось трохи культурно... 06.12.2013

2023-10-15 22:12:51

0

Схожі вірші

Всі

Unbreakable heart

B I

Behind your back people are talking Using words that cut you down to size You want to fight back It's building inside you Holding you up Taking you hostage It's worth fighting for They'll try to take your pride Try to take your soul They'll try to take all the control They'll look you in the eyes Fill you full of lies Believe me they're gonna try So when you're feeling crazy And things fall apart Listen to your head Remember who you are You're the one You're the unbreakable heart

49

1

14235

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11355