Забуте з 2013
Зриваючи з прапора шкіру Хтось чорним плащем доторкнувся До хворих надії та віри Й під ними майдан сколихнувся Пробіг чобітьми по бар'єрах Ґвалтуючи зірку на зірці Він виростив справжню химеру В українській народній пробірці Пронісся застудою в хати Роздавши всім кашель в конвертах Пожертви збирав на плакати Щоб з голоду раптом не вмерти А люди кидались спасати Ті клапті святих чорноземів Все більше хотілося спати Й в тумані ховалась проблема За єлками і ялинками Всі решта дерев йшли на меблі Проходили банки і храми Допоки росли нові стебла Лоскоче у роті від меду Покращення топлять сніги І жовто-блакитна торпеда Намотує довгі круги В серванті забуті медалі Полицям наснились книжки На шиї червоні коралі А перед очима сітки Нарвали м'ясця від живого Сидять собі тихо й гризуть Романтики від Хвильового І все ми готові у путь Давайте скидатись по гривні Й платити за рани й синці Ці спалахи непереривні У поті у крові в свинці Автобуси вже на готові Везти нас у краще життя У Києві і у Львові Пора прибирати сміття Та чисто не там де згрібають А де всі відходи по урнах Тож поки всі п'яні співають Просвітимось трохи культурно... 06.12.2013
2023-10-15 22:12:51
0
0
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
3423
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
4011