Забуте з 2013

Monterro Gf

Зриваючи з прапора шкіру Хтось чорним плащем доторкнувся До хворих надії та віри Й під ними майдан сколихнувся Пробіг чобітьми по бар'єрах Ґвалтуючи зірку на зірці Він виростив справжню химеру В українській народній пробірці Пронісся застудою в хати Роздавши всім кашель в конвертах Пожертви збирав на плакати Щоб з голоду раптом не вмерти А люди кидались спасати Ті клапті святих чорноземів Все більше хотілося спати Й в тумані ховалась проблема За єлками і ялинками Всі решта дерев йшли на меблі Проходили банки і храми Допоки росли нові стебла Лоскоче у роті від меду Покращення топлять сніги І жовто-блакитна торпеда Намотує довгі круги В серванті забуті медалі Полицям наснились книжки На шиї червоні коралі А перед очима сітки Нарвали м'ясця від живого Сидять собі тихо й гризуть Романтики від Хвильового І все ми готові у путь Давайте скидатись по гривні Й платити за рани й синці Ці спалахи непереривні У поті у крові в свинці Автобуси вже на готові Везти нас у краще життя У Києві і у Львові Пора прибирати сміття Та чисто не там де згрібають А де всі відходи по урнах Тож поки всі п'яні співають Просвітимось трохи культурно... 06.12.2013

2023-10-15 22:12:51

0

Схожі вірші

Всі

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

38

4

5909

Впізнай себе...

Вікторія Тодавчич

Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....

43

7

2637