Що на нас чекає далі..
Я стою на краю скали, Я хочу стрибнути. Ще один крок – і я полечу; Ще крок і я відчую свободу. Немов птах розкрию свої крила, Тільки я полечу не вверх, а вниз. Що на мене чекає далі? Я попаду в рай чи пекло? Може на мене чекає переродження? Нове тіло, нове життя, нові люди.. Чи мабуть, я просто зникну з цього світу. Так, цей варіант мені найбільше до душі, якої скоро не буде в моєму тілі.
2021-12-06 22:02:40
3
0
Схожі вірші
Всі
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
1782
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4230