Збирати зірки, поринаючи у твої очі...

GRAFO

Збирати зірки, Поринаючи у твої очі, хочу... Стає холодно на подвір'ї вночі... Чому? Чому ти чекаєш на щось біле з кимось? Не тому, ти поринаєш у мандри жіночі? Хвилі нагортають знову і знову, Відкидаючи щось на берег... Я відкрию тобі таємницю, мабуть... Відкидають пам'ятні хвилі, Ті хвилини, що поруч були ми... Ті не забарвленні кольором квіти, Що тобі мав у плівку згортати. Ті моменти, що повинні були стати Не лише у роті солодкими, А і насправді... Я би хотів збирати зірки, Поринаючи у твої очі... Може, коли ти зрозумієш, Як це: Малювати небо, не маючи фарб, Грати на гітарі, якої немає, Та ставити сцени до однієї персони, Та співати, без слуху та голосу, Посеред площ, парків, перонів... Як це: Дарувати частки себе... Беручи із-за пазухи, Шматочки серця, душі і любові...

2018-01-26 23:31:43

16

4

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (4)

GRAFO

@Юлія Гаргат Дуже приємно😊 Спасибі за коментар😉

Відповісти

2018-02-04 19:04:26

1

Elae Marks

Я ничего не понимаю,но чувствую- красиво)

Відповісти

2018-02-18 17:54:55

1

GRAFO

@Elae Marks Спасибо)

Відповісти

2018-02-18 19:00:27

Подобається

Схожі вірші

Всі

Дівчинко

Ай

Рятувати старі ідеали немає жодного сенсу, все сведемо до творчості або дикого сексу. Зруйнуємо рамки моральних цінностей, напишимо сотні віршів і загубимось серед вічностей. Наш голос лунатиме і поза нашим життям. Дівчинко, просто тримай мене за руку і віддайся цим почуттям.

103

16

5510

Закат декабря

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...

35

4

2698