Годинник

GRAFO

Хвилини ще минають, Годинник йде... Це для кожного пам'ять, Що час пробігає, Що його не зупинить, Навіть на маленьку мить. Тому, є хвилина - робіть, Є хвилина - творіть, Є хвилина - любіть, Є хвилина - цінуйте, Та не лийте крові, Біля своєї долі. Згадуйте помилки, Щоб більше їх не скоїти. Життя - це годинник... Щось задзвеніло... Тільки би почути До змін у житті поклик, Прийняти як виклик. Та тільки б почути, Та тільки б почути, Цей метушливий годинник...

2018-01-27 22:34:57

25

5

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (5)

GRAFO

@Юлія Гаргат Рад, що ви звернули увагу на зміст. Це дуже гарно. Спасибі😉

Відповісти

2018-02-04 19:02:31

1

Тетяна Стрельчук

Вірш змістовний,тішить , що на рідній мові за це дякую! Продовжуйте в тому ж дусі!!

Відповісти

2018-02-05 14:06:31

1

GRAFO

@Тетяна Стрельчук Спасибі☺

Відповісти

2018-02-05 14:13:15

1

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

70

4

11155

Темнота теней ночи ...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...

44

13

1533