Я повинна вже піти
Ференіка Грушецька
(18+)
У нас були прекрасні ночі. Пробач, та я повинна вже піти. Ти не даєш мені того, чого я хочу, а я не дам тобі того, що хочеш ти. Іще одна історія в скарбничку, вона наповнена турботою, у тебе дуже гарне личко і я скучатиму за кожною суботою. Мене до тебе дуже тягне, але це тягне лиш у прірву, а кожна жінка сильно прагне не втрачати у стосунках віру. Я віру втратила давно і не могла тобі сказати, тоді пора це полотно вже розмальоване, нарешті викидати.
2022-02-23 00:53:46
7
0
Інші вірші поета
Тіло без душі Чай і кава Моя маленька сповідь Серце
Інші поети
Kim Diamond
@DiaStf02
GRAFO
@grafo
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
3450
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2346