Вірші
Три, нуль девʼять
Привіт, ти як? Ти ще не спиш?
Мені вже важко засинати.
Ти в мережí вже не сидиш,
А я не можу знову спати.
Привіт, і знову ти мовчиш.
Скажи хоч букву в діалозі.
О ні, ти знову міцно спиш,
А я валяюсь на підлозі.
В мені ні краплі алкоголю,
А просто важко на душі.
Я хочу сильно вже на волю
Не рахувати більше дні.
Годинник каже 3:09,
Та спати зовсім я не хочу.
Я хочу стерти собі пам’ять,
Бо я любила твої очі.
Якби ж я вміла все прощати,
Тебе ж нічого не хвилює.
Цю дівчинку ти кинув помирати,
Тепер у ній усе воює.
Вона любила тебе, дурню,
Та ти і це не цінував,
А потім повернешся знову,
Так, наче той конфлікт не існував.
Я за тобою так скучаю,
Ти певно вже забув моє ім’я.
Я сильно так тебе кохаю.
Я думала, що буде в нас сім’я.
Я мусила піти, бо знаю,
Що було б гірше потім з часом.
Тепер без тебе важко засинаю,
І уявляю знову разом.
Тебе я хочу обійняти.
А пам’ятаєш, як лежав
Ти, мов маленьке зайченятко
І майже на колінах засинав.
Ти гладив ніжно те моє волосся,
Якого більше вже немає.
Мені його підрізати прийшлося,
Бо спогад цей мене ламає.
А пам’ятаєш нас на дачі,
Як ми ховались від дощу?
Переживали всі невдачі,
Та не прожили ми грозу.
1
0
186
Не хочу
Я не хочу вагатися чи бути з тобою.
Я не хочу боятися знову піти.
Я не думаю серцем, а вже головою,
І я бачу у нас зовсім різні світи.
Я не хочу боятися твого відходу.
Я не хочу мовчати, коли мені важко.
Буває, не даєш ти мені аж проходу,
А буває інколи тяжко.
Я не хочу постійно себе заривати,
Бо ти точно не будеш копáти.
Я не хочу постійно в обличчя кричати,
А ти будеш мовчати.
Моя люба, вже досить мене убивати.
Наша дружба вже майже на дні.
Ти хотіла над мною лише тільки влади,
А отримаєш це лише тільки в сні.
Ти завжди розуміла де я навчаюсь,
І як вмію тепер я читати людей,
А тепер ти сама на це вже попалась,
Тож, тепер можеш йти геть.
Ти зі мною уже попрощалась,
Я не буду тебе вже тримати.
Ти була така мила спочатку,
А тепер тебе не упізнати.
3
1
301
Тату, зараз йде війна...
Тату, зараз йде війна.
Як добре, що цього ти вже не бачиш
І спокою на сході вже нема,
І люди за своїми плачуть.
О шостій ранку я почула вибух.
Бомбили, тату, аеропорт,
То наш Франківськ, мені як рідний,
І я відчула сильний дискомфорт.
Та у Франківську зараз спокій,
Ми засинаємо у ліжку,
А решта всі біжать в підвали й погріб,
Щоб пережити страшну нічку.
Мені так боляче дивитись,
Як інші, тату, помирають.
Вони кричали нам "здаватись",
А ми їх дружно слали на*уй.
А голими руками наші люди
Спиняють їхні всі гівняні танки.
Всю Україну зимний лютий
Так сильно зміг всіх об'єднати.
Ці всі московські паразити
Ще будуть довго відмиватись,
За те, що вбили наших діток
Вони будýть у пеклі всі каратись.
Тату, зараз йде війна.
У нас тут тихо, але так лячно.
Вночі гудить сирена голосна
Й не знати буде чи безпечно.
01.04.2022
6
0
404
Тіло без душі
Все тіло скручує від болю.
Не можу допізна заснути.
В один момент все хочу закінчи́ти,
а в інший – швидко повернути.
Морозить повністю все тіло,
так хочеться до хрипоти кричати.
Навіщо вмію так любити,
навіщо вмію так кохати.
Тепер болючі будуть всі вірші,
і буду купу "штампувати",
я хочу бути тілом без душі,
і більше зовсім не страждати.
Так вити хочеться від болю,
бо все вже повністю розбито.
Я хочу бути ще з тобою,
але питання вже закрито.
7
0
296
Ukraine
Україну спіткало погане горе,
Сусід її забрати хоче,
Він пробирається вже через море,
Не розуміючи який це злочин.
Вона стоїть, вона незламна,
Її оберігає ЗСУ,
Вона для нас велика мама,
Не віддамо її якомусь псу.
Супергерої – це не Marvel,
Це Збройні Сили України.
Нехай їх всіх оберігає ангел,
Щоб поверталися в свої всі сім'ї.
Прошу, уйдите из моей страны,
Она не ваша, она наша,
Мы никогла не были вам враги,
Но вы подумали иначе.
И 8 лет мы все хотели мира,
И мы не любим играть в войнушки,
Но так случилось, что ваш Владимир
Забрал невинные наши души.
И гибнут ваши все войска,
Простые парни, чьи-то сыновья.
Мы ждали, когда встанет ваша вся страна,
А получили – ни*уя!
Вы так из дома боялись выйти,
Сказать насколько всё ужасно.
Мы лишь просили сделать митинг,
Но всё было таки напрасно.
И вы большая все страна,
Но с вами лишь один диктатор.
И он нам не брат, второй Сатана.
Для вас он большой император.
06.03.2022
3
0
306
Я повинна вже піти
У нас були прекрасні ночі.
Пробач, та я повинна вже піти.
Ти не даєш мені того, чого я хочу,
а я не дам тобі того, що хочеш ти.
Іще одна історія в скарбничку,
вона наповнена турботою,
у тебе дуже гарне личко
і я скучатиму за кожною суботою.
Мене до тебе дуже тягне,
але це тягне лиш у прірву,
а кожна жінка сильно прагне
не втрачати у стосунках віру.
Я віру втратила давно
і не могла тобі сказати,
тоді пора це полотно
вже розмальоване, нарешті викидати.
7
0
251
Лютневе послання
Словами важко описати,
але я, мабуть, опишу.
Це найінтимніше послання
тобі я напишу.
«Вона із ним неначе пташка,
яка навчилася літати,
і дуже непристойні речі
їй хочеться йому шептати.
По тілу пробігають їй мурашки,
вона з'їдає його поглядом
і зовсім дихати їм важко,
коли у голові їх спогади.
Він знає кожне місце насолоди,
куди йому так варто доторкнутись,
і цим дає їй трішечки свободи
із ним очима перетнутись.
Він випиває всю її, до дна,
у нього руки дуже хитрі,
тоді їй не потрібно вже вина,
щоб дуже сильно оп'яніти,
у їхньому лютневому повітрі
вирує вже весна»
3
0
239
Сильна
Прохолодною зимою дивишся ти у вікно,
коли ти рятувала інших, тебе не рятував ніхто.
Хотіла лікувати дýші,
допомогти знайти їм шлях,
але робити це не мусиш,
ти не літаєш, як вільний птах.
Ти замкнута в своїх обрáзах,
і кожен вечір наче дно,
шукаючи віддушину у фразах
ти зі сльозами п'єш вино.
Тобі постійно кажуть, що ти сильна,
та в чому бачать вони силу?
Бо від проблем ти неухильна,
але це все ще не веде тебе в могилу.
І кожен ранок наче скеля,
стоїть і неможливо ворухнути.
Кожен ранок, як пустеля,
неможливо лиш дмухнути.
4
2
250
Смуток у масці
Життєрадісна дівчинка зараз у пастці.
Обіймає її ніжно смуток у масці.
Прикидається він, що лишé з добрим наміром,
а сам тягне за руку, все заповнює гаміром.
Біля неї чотири стіни – там спокійнíше,
бо усюди навкруг їй не приємнíше.
І ця клітка така вже незламна,
наче до верху наповнена ванна
у якій вона топиться і не може вибратись,
залишається просто у тому купатись.
Що спіткало її на таку сумну долю?
Є там ряд значних факторів, і це все по колу
обертається їй і ламає ще більше,
та вона прикидається, наче їй ліпше.
3
0
275
Глухе мовчання
Два роки.
Два роки глухого мовчання,
напевно мене ти забув.
Не було між нами кохання,
а лиш просто вітер подув.
Ти дав мені волю і крила,
себе я відчула у казці.
Коли про любов я тобі говорила,
ти усміхався, у масці...
Ця маска була вже, як справжня.
Були лиш слова для надії,
і стала я зовсім порожня,
бо ти обірвав мої мрії.
Так, коли згадую, боляче.
Але пам'ятаю про зло,
коли моє серденько сонячне,
любило тебе, але тепер вже, як скло.
8
1
304
Туман і мрії
У тумані своїх мрій
я ще чекаю в них тебе.
Я буду задоволена від дій,
якщо вони без слів й потреб.
Мені вже не цікаві ці казки,
мені вже уривається терпець,
я пройшла і Рим і Крим,
як сказав один «мудрець».
І у тумані своїх мрій
я хочу, щоб єдиний був зі мною,
коли я знатиму, що мій,
що я стою за вірною спиною.
6
0
287
Колись
Колись мені набридне бути "зручною",
чекати на щось і дивá.
Я хочу казати комусь як кохаю
його за будь-що, за ніжні слова.
Я хочу любові, без брехні і без фальші,
та мені це ніколи в житті не траплялось,
а це так боляче, скручує пальці,
і мною, на жаль, користувались.
Так прикро мені, що зі мною це сталось,
що я була настільки дурною.
Колись мені набридне бути зручною,
колись...а може і зараз?
9
0
312
Моя маленька сповідь
Ком у горлі стоїть,
він аж душить невпинно
і так важко у світі триматись.
Ви собі говоріть,
що усе так терпимо,
а я буду вагатись.
Я хотіла любити всіх людей в цьому світі,
і нехай ідеальності мало.
Скільки болю прийшло, можеш вже посивіти,
а от легше не стало.
Я кохати зуміла, жодних рамок не бу́ло,
це було́ найтепліше в житті почуття.
А прийшов ніж у спи́ну,
все із часом минуло,
але біль не притихла, не пішла в небуття.
Хтось казав мені, що так мало живого у моїй безсердешній душі.
Перед цим вони впали у очах моїх вдало,
розламавши усе на шматки.
Люди заздрісно лаялись на мої перемоги і старались пробити там дно,
але я не вагалась, все терпіти старалась, щоб змовчати й робити добро.
Я вмирала всередині і оживала,
бо повинна тримати свій шлях.
Щоб мене не зламали, я інших ламала,
несучи цей безсовісний страх.
Від пліток відмивалась і часто ламалась,
людям все було мало жалю,
бо всім їм краще зналось, де ця дівчинка шлялась,
що і де я роблю.
І я часто гадала, та кому́ я там здалась
й хто на світі полюбить таку.
Ось тепер я дізналась і переконалась,
що не любить ніхто, і я не люблю.
4
0
394
Бумеранг
Прокидаєшся зранку з тривогою,
відчуваєш себе убогою.
Хтось сьогодні назве тебе сукою,
а лиш завтра назве ніякою.
"Щось багато у тебе емоцій,
я не буду це довго слухати,
бо в тебе на кожному кроці
чорнота виливається звуками".
А тепер, як відкриєш душу,
то вже зразу летять в атаку,
бо "я зайнятий, я не мушу"
і тоді усе йде через сраку.
А коли вони стануть тьмяними,
і в житті щось у них страшне сталося,
то подзвонять до тебе п'яними,
а тобі вже і байдуже, як там склалося.
6
0
398
Я ще тебе пам'ятаю
Зранку я прокидаюсь,
зроблю ковток гарячого чаю.
Часто щось думаю, гадаю.
Боже, як я сумую, як я скучаю.
Нас більше нема, даремно все бу́ло,
усі ці слова, які ми забули
вже зникли і в пам'яті лиш збережуться, а нерви мої лиш на шмаття рвуться.
Казала собі бути сильною,
але втомилася від втримання тих почуттів,
бо я робила це насильно,
щоб не терпіти болючих відчуттів.
Багато вже часу минуло,
а я ще тебе пам'ятаю,
але про одне часто думаю:
Боже, як я сумую, як я скучаю...
5
0
418
Любов
Вона ховає в серці смуток.
І почуття й глибокі рани.
Ніхто не скаже, що дуже круто
терпіти все, що у житті нагряне.
Вона мовчить, боїться болю
і знову втратити контроль,
коли хотіла просто волі
і більш не грати дивну роль.
Вона любила, любить й зараз,
лише не скаже, не пересилить.
Вона бродила і шукала
тільки любов, яка окрилить.
6
0
726
Чорно-біла смуга
Нехай в житті не зовсім гладко.
Нехай біда лиш на біді,
та вірю я всім серцем палко
у теплі та щасливі дні.
Знайду я край тієї смуги,
що зветься чорною повік,
і білу розмалюю всюди,
щоб більш не було лихих бід.
4
0
434
Твій останній день
Я не буду благати тебе повернутись,
я також собі вже знаю ціну.
І я знала, що може все так обернутись,
а тепер розумію, що вже не люблю.
Ці стосунки з тобою були занадто токсичні,
я благала у Бога, щоб він мене оберіг.
Коли ситуація стала критична –
він мені допоміг.
А ти спустися на землю, перестань всім брехати,
перестань зловтішатись, що свариш людей,
бо тоді і ти щастя не будеш мати,
й проживеш без нього свій останній день.
6
3
550
Вихід там
Це останній мій вірш про тебе,
бо на більше ти не заслужив.
Ти був поруч так мало у мене,
не забуду, як ти зі мною тужив.
Ти сказав, що за тебе краще
я нікого в житті не знайду.
Не розкривай даремно пащі, гулящий,
я без тебе якóсь проживу.
Все що було – лише тепер спогад,
він миттєвий, як і ти, я дарую його вітрам.
Лиш побачиш мій останній погляд,
і він скаже тобі: "Бачиш двері? Вихід там".
6
0
453
Крила
Ти обірвав мені крила, я точно це знаю.
Викинув їх з небосхилу до вовчої зграї.
Вони розірвали їх, і кожну пір'їнку
повисмикували жадібно, різного відтінку.
Тепер ти не мій, і я не твоя.
Ось тепер закінчилась історія наша.
У мене дорога тепер лиш своя,
і від болю не стала ні краплі я слабша.
6
0
416
Ласка
Постій зі мною в тишині,
вона така глибока і самотня,
як ти і очі там твої,
немов прихована безодня.
Постій, не йди, побудь зі мною.
Тебе чекаю вже давно,
а ти мовчиш, утримуєш рукою
і маниш, знову як на зло.
І мого погляду вже досить,
щоб ти потрапив в мою пастку,
рукою гладив мої коси
і проявляв до мене ласку.
9
2
505
Кімната
Ти заснеш і побачиш кімнату.
В ній ще декілька інших дверей,
де не видно нічого, лиш натовп
всіх зустрічних тобою людей.
Ти зайдеш у кімнату "кохання",
де знайдеш там конкретну людину,
що спричинить можливі страждання
і запхає ножа тобі в спину.
Ти зайдеш у кімнату "надія"
і побачиш усі свої мрії,
а також і того лиходія,
що від заздрості скоро здуріє.
Ти зайдеш у кімнату "віра",
де чекає тебе чорна прірва.
Там з'являється твоя міра,
яка зовсім тобі не потрібна.
У цих слів зовсім міри немає,
і ці терміни будуть завжди.
Хтось когось дуже палко кохає,
той з надією спалить мости,
інший з вірою вже засинає,
і ти також життя обійди.
Разом з цим.
14
4
560
Нехай заздрять
Та нехай вони заздрять,
що я поруч з тобою.
Обіймаю ніжно,
торкаюсь рукою.
Ти хоч знаєш із ким життя поєднаєш?
Так коханий, зі мною,
ти це добре знаєш.
І нехай я наївна,
боюсь глянуть у вічі,
мовчу дуже часто,
ховаюсь за плечі
лиш твої, які рідні й такі дивовижні.
Я не зможу без них і без тебе прожити.
Та нехай вони заздрять,
мені що до того.
Ми не пара можливо для когось.
І ми не такі, яких варто судити.
Нехай для початку вчаться любити.
Хіба виглядає так справжня любов?
Ну звичайно!
Коли ти божевільна,
а він надзвичайно.
8
0
455
d e p r e s s i o n
Темна, холодна ніч.
Вона плаче у ліжку по тій же причині.
Її мучить сильно одна дивна річ:
чи потрібна вона коханій людині?
Наче добре усе, але ці злі сумління
доводять її до глибоких депресій.
А вона все мовчить і немає прозріння,
переконливих фактів і версій.
Ще так не любила й не просила любити,
це таке дивне щастя на голову впало.
І готова із ним разом щастя ділити,
але ж дивна вона, їй любові замало.
8
0
478
З тобою
Я така наївна у твоїх обіймах,
мій розум вимикається.
Незрозуміло, що за сила
з моїми почуттями грається.
Ти бачив мене справжньою,
навіть якщо цього не хочу.
В душі, ще зовсім не порожньою
тобі на світ свій я відкрила очі.
Для мене нелегким був шлях,
на ньому досі є каміння.
В моїх очах ще є той страх
і крапля непорозуміння.
Та я стараюсь жити,
бо потім буде важче,
стараюся любити,
з тобою мені краще.
6
2
538
Люблю
Ти взяв мене за руку у машині,
і світ мій знову зупинився.
Я так люблю тебе щосили
і рада, що мені зустрівся.
Ти так лікуєш мої рани,
що не встигаю помічати,
як вже зійшли густі тумани
і ми продовжуємо мчати.
10
0
473
Сон
Можливо це сон,
і я досі сплю.
Та краще вже не прокидатись.
Я можу сказати тобі, що люблю
не так, як раніше – вагатись.
Не всі зрозуміють мій вибір, але
хіба мені це важливо?
Для мене не це взагалі головне.
Я просто. Хочу бути. Щаслива.
8
0
419
Не підведи
Я починаю кохати
І поки про це не жалію.
Ти змусив мене відчувати
Глибше, ніж вмію.
Я так боялась довіряти,
Шукати мінуси й плюси,
Та я не буду вже благати,
Лише не підведи.
7
0
440
Минуле
Ми просто не були коханими.
Тримали у серці той біль.
Лиш спільними, сильними ранами
єднали щось схоже на бій.
Все те, що було вже між нами,
ти просто присядь і забудь.
Будь вільним своїми думками,
не в тому була наша суть.
Ти знай, я тебе відпустила
давно, і про це не жалію,
мені бракувало терпіння,
та все ще живу і не тлію.
10
0
615
Серце
Ти кажеш: я зла,
Бо не хочу любити,
Того, хто так сильно кохає мене.
Та навіщо? Все ж краще серце розбити
І вважати, що все це мине.
Ти любиш так грати у "Правду чи дію",
Та не хочеш виконувать дій.
Ну пробач мене, милий, що не входжу у мрію,
У скарбницю даремних надій.
З почуттями моїми не варто вже гратись,
Я не лялька в спектаклі твоїм.
Знаєш, нам варто з тобою прощатись,
Я змиваю з обличчя цей янгольський грим.
10
0
650
2017
Була колись історія кохання,
Яку вона у серці берегла.
А потім, виникло питання:
"Чого ти в цьому досягла?".
Він так любив її, аж плакав,
Коли та мовчки вже пішла,
Бо він дурниці лиш балакав,
Від того і ставала зла.
І ось, коли так важко стало,
Він їй сказав: "Ти не потрібна вже мені",
Йому всього було замало,
А в неї був ніж у спині.
11
2
429
Маски
Коли душа так просить ласки,
Потрібно дати, бо загине.
Коли вас просять зняти маски,
Тоді зніміть й обличчя відпочине.
Хіба собою бути важко?
Забути про чужі думки
І просто, легко зняти маски
І викинуть у смітники.
І весь цей пафос заховайте
Подалі від чужих очей.
Ви не лялька, то не грайте
Спектаклі для усіх людей.
9
2
546
Юнак
Мені так весело, юначе.
Я вже не та, хто тихо плаче.
Забувши губ терпкий твій смак,
Ти вже не той коханий мій юнак.
Я починаю забувати,
Як ти любив зі мною грати,
Як сльози лилися невпинно,
Коли не знала, що загину.
Ти обіймав моє лиш тіло,
Любити навіть ти не міг.
А боляче робив настільки вміло,
Що легше стало, коли лиш випав сніг.
7
0
579
Сліпа
Я сліпа.
Сліпа на мінуси у людях.
Я їх не бачу, лиш плюси.
Чи плюнуть в душу, чи осудять–
я їм пробачу, лиш попроси.
7
2
600
Хибні романси
Тебе любив хтось, як вона?
Все пробачала, давала шанси.
А ти згадай, біля вікна
В твоєму домі ті "сеанси",
Тримавши у своїх руках
Ти їй "присвячував" романси,
Не тій хто поряд, а іншій у думках.
Хіба ж їй боляче? Та ні.
Перетерпіти зможе кожен
Ту нерозділену любов,
Яку і ти перетерпіти зможеш.
7
0
684
Боягуз
Ти боягуз, який утік
І побоявся з всім змиритись.
Ти є сліпець, який не зміг
У душу палко придивитись.
Любив одну, а був зі мною
І так яскраво ти брехав.
Коли я марила тобою,
Ти серце болем розривав.
8
1
690
Омана
Вночі був страх, палкі цілунки
І серце билося невпинно.
Ти чув мій запах, мої звуки,
А я не знала, що загину.
І це лиш пастка, не любов,
Лише омана сильна і болюча
І в жилах тихо стигла кров,
Коли торкався – я цвітуча.
Ламало тіло не від кайфу,
Скоріш від слабкості й страхý,
Ти упіймав мрійливу німфу
І не каєшся в гріху.
9
0
643
Люби
Люби себе, люби свій сміх.
І хай що скажуть, не дивуйся,
Критикувати вміють всіх,
А ти лиш збоку стій й милуйся.
Люби свій погляд, свої очі,
Люби сарказм і доброту.
Прийми себе яким ти хочеш,
Ти обираєш образ по життю.
10
1
531
Хто ти?
Я все думаю: "Хто ти?"
І як виглядаєш.
Чи відчиниш ворота
Й мене покохаєш.
І коли ми побачимось вперше,
Я твій образ у мізках довершу.
Ти романтик напевно, не знаю,
Та за щось все ж тебе покохаю.
Ми побачимось рано чи пізно,
Розмовляючи ніжно й наївно.
Зрозуміємо, що зовсім різні,
Та можливо це буде сумнівно.
6
0
662
Не ідеал
Іноді, я не боюсь осуду,
Я не ідеал і ним не буду.
Так, занадто агресивна,
Місцями хтива й негативна.
Та я нікого не тримаю,
Хтось ризикує і поступиться,
А з кимось почуттями граю
І потім він зі мною судиться.
І зла на них я також не тримаю,
Переживу і знову пробачаю.
О так, я дивна і закрита,
Цілком відверта, глумом вбита.
І не пліткуйте, не потрібно бруду,
Я не ідеал і ним не буду.
9
0
538
Відпусти
А ти забудь і відпусти,
Колись жаліти також буде.
А як не буде, то прости
І не вважай, що не забуде.
Він не любив тебе. І що?
Тепер помреш заради нього?
Його слова, то є ніщо,
І вже не згадує такого.
Лише не плач, переживеш
І ще знайдеш свого ти щастя,
Бо у житті немає меж,
З минулим тихо попрощайся.
10
3
661
Епілог
Я врятувала свою душу
І відпустила геть тебе,
Тепер іди куди ти хочеш,
Та більше не існує там мене.
Заплаканою в ліжко ляжу,
І не згадаю обліку твого
І очі при тобі зав'яжу,
Та кину спогади в вогонь.
Хай усе горить, твоя брехня,
Твої образи й сподівання,
Бо не отримаєш вже дня,
Коли в мені пробудиться кохання.
Це епілог у нашому романі,
І героїня в ньому я,
Тепер ти потерпай в омані,
А я йду геть з твого життя.
5
0
490
Яма
З тобою так бути хотіла,
Лікуючи твоє крило
Щомиті тулила б до тіла,
Цілуючи ніжно в чоло.
Боліли так рани глибокі
Та серце хотіло спокою,
Ми "сильні" й такі одинокі,
Але із душею слабкою.
Коли ти був поряд, я мліла
Й так важко приходжу до тями,
В ту мить ні про що не жаліла,
Я йшла, але падала в ями.
4
0
456
Наївна
Темна кімната, вимкнене світло.
У ній холодна і тепла душа.
Вона біля нього наче розквітла,
Та для нього вона просто чужа.
Наївний погляд, в голові вітер,
Все менше в ній було думок.
Юнаків так багато у цьому світі,
А ступила до нього той крок.
6
0
564
Не люби
Не цілуй її рани,
Якщо не лікуєш;
Не кажи, що "кохаєш",
Якщо так шкодуєш;
Не бреши, що не лишеш,
Якщо не сумуєш;
Не люби її, дурню,
Навіщо мордуєш?
13
0
698
Усе з нуля
І я почну усе з нуля.
Закрию очі на невдачу
І хай здригнеться вся земля,
Я вже ніколи не заплачу.
А рани заживуть не швидко,
Та не болить вже, я звикаю,
Мені від себе також бридко,
Та біля себе вас я не тримаю.
Кому так треба, той піде,
Залише спогад лиш у серці,
Та вже добро вам не впаде,
Не ждіть його, я зачинила дверці.
4
0
565
Правда
Ми всі боялися образи,
Боялися сказати правду,
Не говорили все одразу,
Щоб не втрачати нашу славу.
Плакали тоді, коли стемніло,
В інший день раділи вже,
Вночі ламало і крутило тіло,
Від болю нас не вбереже.
Душа ревіла і кричала
І серце колить від жалю,
Правда нас усіх лякала,
Її і я вже не люблю.
6
0
633
Не закохуйся
Не закохуйся швидко, лебідка,
Він не любить тебе, не спіши.
Не зав'яла твоя ніжна квітка,
Не померла ще десь у душі.
Він був гарним спочатку, не спорю,
Але далі все важчим ставав
Й не давав ані волі й спокою,
А лиш серце твоє розривав.
Не закохуйся швидко, красуне,
Він не вартий усіх твоїх сліз,
Хмару сліз він тобі не розсуне,
Лиш змалює в папері ескіз.
11
2
793
Книга
Жаліюся на долю,
Плачу по ночах,
Знали б скільки болю
У моїх очах.
Книга я закрита
На замок міцний,
Золотом покрите
Щось цікаве в ній.
Кожний не відкриє,
Треба ключ знайти,
Хтось секрет прикриє,
Всі мої сліди.
Золотом покрита,
Не відкрити голіруч,
Книга я закрита,
Замкнута на ключ.
8
0
711
Сама
Я залишаюся сама,
Мене вже охопила ніч,
На вулиці лиш холод і пітьма,
І ми із нею віч-на-віч.
І ніч як я є–одинока,
У нас із нею є щось схоже,
У неї є душа глибока,
Яку не зрозуміє кожен.
5
0
615
Вхід у серце
Колись буває, ти відкрив
Людині вхід у своє серце,
Тоді вона і кидає в обрив,
Ти падаєш в якесь мілке озéрце.
Душа болить, тобі все гірше,
А той чи та спокійно спить,
Не чуєш почуттів вже більше
І полум'я у серці не горить.
4
0
715
Пробачаю 2
Скільки часу вже пройшло,
Я ще в собі тримаю скло.
Уламків там було чимало,
І все був винен лиш один,
Від кого серце так палало,
Що йшов від нього тільки дим.
Мені не боляче, повір
Я вже забула ті образи,
Ти був для мене наче звір,
Кидав мені колючі фрази.
Йшов перший рік і другий,
На третій я змінилася,
І думаю все, любий,
Даремно тобою барилася.
9
0
787
Не лялька
Ніч, в повітрі запах табака.
Її вже доля нелегка.
Вона обдурена і п'яна,
На серці біль, глибока рана.
Вона вже плаче, але тихо,
Бо тихо вже підкралось лихо
І їсть її, всередині і зовні
Вбиваючи всі почуття в безодні.
Вона не лялька, всі це знають,
Але із почуттями грають.
Колись вона все зробить так,
Що гратись буде з усіма,
Відчувши цей азарту смак,
Вдаватиме, що його нема.
І ніч спокійна, і життя
Навчить її усе любити,
І не ховати почуття,
А душу кожному відкрити
Хоч як там було, грай, не грай,
Вона ж не лялька, а людина,
Такі і потрапляють в рай,
Вона така не є єдина.
8
0
720
Слово ранить
Дівчинка маленька,
Щира, не лиха,
Плаче у куточку,
Проклина слова.
"Чом же слово ранить?",
Запита вона,
"Бо людей так манить
Злого сторона".
Як цього позбутись?
Може пробачать?
Взяти і забутись
Й слова не сказать.
Може й відгукнутись,
Та не забувать,
Словом більш нікого
Душу не вбивать.
7
0
611
Літаю
Хотіла б сказати кохаю,
Тому, кого поряд немає.
Ти близько і я відчуваю,
Як поряд з тобою літаю.
Хотіла б я мати ті крила
Й до тебе на них долетіти,
І кров закипіла б у жилах,
Ми граємось, наче діти.
Ти снишся мені все частіше
І ми, мов у небі птахи
Кохали безмежно й сильніше,
Далеко від поглядів злих.
12
0
597
Пробачаю
Я викидаю ті старі уламки скла
І всі образи забуваю.
Я більше не тримаю зла
І всім з укліном пробачаю.
Я пробачаю навіть тим,
Хто в серці поробив криваві рани.
Бажаю вам не бути злим
Й не стати жертвою омани.
3
1
552
Чай і кава
Він пив каву, вона чай.
-Що це за річ? -Ні, не читай!
Мої вірші: моя забава,
Не будуть гроші, не буде слава.
Я захотіла, я написала,
Не треба грошей, бо не благала.
У цих віршах моя душа,
Відомою я стать не хочу,
Ніхто не дасть ані гроша
За душу молоду, дівочу.
Хіба багато зараз є
Тих, хто цю поезію читає?
Благаю вас, дурних стає,
Вони, не той хто поважає.
Зараз тихо, а за край
Лиш чути, як той дощ шумить,
Він пив каву, вона чай,
В кафе ніхто не гомонить.
10
3
789
