Епілог
Ференіка Грушецька
Я врятувала свою душу І відпустила геть тебе, Тепер іди куди ти хочеш, Та більше не існує там мене. Заплаканою в ліжко ляжу, І не згадаю обліку твого І очі при тобі зав'яжу, Та кину спогади в вогонь. Хай усе горить, твоя брехня, Твої образи й сподівання, Бо не отримаєш вже дня, Коли в мені пробудиться кохання. Це епілог у нашому романі, І героїня в ньому я, Тепер ти потерпай в омані, А я йду геть з твого життя.
2019-01-10 15:03:36
5
0
Інші вірші поета
Вхід у серце Сон Серце Чай і кава
Інші поети
Keiana Smith
@crazyreader99
Doesnt Matter
@Doesntmatter
Схожі вірші
Всі
" Вздох неба "
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я теряю себя , как птица в полете Каждый вздох облегчения , Когда вижу неба закат Мне плохо , когда не дотронуться К твоим обьятьям свободно , Но я знаю, что ты не услышишь , Мой вслип слёз из-за окна ... За глубиной туч темного неба Ранее, чем ты уже вспомнишь И подумаешь, как я скучаю , Скрою всю грусть.тишиной ... Может быть сердца стук угнетает И воздух из лёгких рвется волной Но ритм одной песни будет на память , Тех последних слов ветра холодов ... Пока не угаснет горизонт пламя Последнего огня без тебя , Багры унесут строки мгновенно Без следа раньше тепла ... P.s: Грусть неба скрывает больше чем мы думаем ...✨💫✨ 🎶 Where's My Love ~ SYML 🎶
39
4
2400
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4184