Ви -люди.

Юля

І знаєм всі - куріння нас вбиває Погана звичка,ну а з того що? Ми всі про правду й чесність забуваєм, Але не курим, що ви,нізащо. Усі ми забуваєм про чесноти, Усі ми забуваєм про любов, Ми забуваєм,люди,що ми люди, Засуджуємо інших знов і знов. Ми бачимо піщинку в чужім оці У себе ми не бачимо й колоди, Та іноді буваємо ми в шоці Коли хтось просто одягнувся не по моді. Ми дивимось не в душу, а на кроси І бачимо не думку ми,а тачку, Ну зупиніться, що це за заноси? Краще візьміть у руки сіжок пачку. Лиш зупиніться, люди, зупиніться Подумайте про когось,не про себе І досить,може,в пустоту молиться? Якщо вже молитесь, ,то молитесь на небо. Відкрийте очі,просто посміхніться Красу побачить можна майже в всьому, Не забувайте що ви люди,й не журіться, А звички-то фігня,скажу вам знову.

2018-02-02 13:53:49

7

0

Схожі вірші

Всі

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

38

4

5409

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

84

2

4483