Ти віриш?
Iryna Markova
Ти віриш в казку, що приносить день, Коли ми визираємо в віконце, В чарівні мрії, снігу круговерть, У посмішку, яку дарує сонце? Не вірю, кажеш, виріс вже давно, Життєва правда душу очорнила, Не бачиш в цьому сенсу все одно, Вважаєш, що не цим живе людина. А я все ж вірю... прошу, вір і ти, Коли на землю перший сніг лягає, Що відведе від нас він гіркі сни, І що для нас вночі та зірка сяє. Повір у свято й чарівні слова, Які дитині мати промовляє, Бо захистять вони тебе від зла, Любов нас всіх від бід оберігає. Iryna Markova☃️
2020-12-13 19:03:06
5
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Марія Відьма Галича Лепетан
Хороший вврш оптимістичний нагадує усім нам про новорічні свята й дитячу віру а чудеса, дякую вам за це
Відповісти
2020-12-13 19:12:41
1
Iryna Markova
@Марія Відьма Галича Лепетан дякую за гарні слова❄
Відповісти
2020-12-13 19:13:39
1
Інші вірші поета
Вічність роз'єднала Вишиванка Дві дороги Ніч
Інші поети
tata
@tata4u
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
5
11208
Сумую без тебе
Вікторія Тодавчич
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
52
39
1568