Ти віриш?
Ти віриш в казку, що приносить день, Коли ми визираємо в віконце, В чарівні мрії, снігу круговерть, У посмішку, яку дарує сонце? Не вірю, кажеш, виріс вже давно, Життєва правда душу очорнила, Не бачиш в цьому сенсу все одно, Вважаєш, що не цим живе людина. А я все ж вірю... прошу, вір і ти, Коли на землю перший сніг лягає, Що відведе від нас він гіркі сни, І що для нас вночі та зірка сяє. Повір у свято й чарівні слова, Які дитині мати промовляє, Бо захистять вони тебе від зла, Любов нас всіх від бід оберігає. Iryna Markova☃️
2020-12-13 19:03:06
5
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Марія Відьма Дергача
Хороший вврш оптимістичний нагадує усім нам про новорічні свята й дитячу віру а чудеса, дякую вам за це
Відповісти
2020-12-13 19:12:41
1
Iryna Markova
@Марія Відьма Дергача дякую за гарні слова❄
Відповісти
2020-12-13 19:13:39
1
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1980
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4656