Не здамся
Змінилось все, життя наше минає, Хтось про минуле тужно заведе, Ніхто з нас майбуття свого не знає, Куди ж той шлях нас завтра приведе. Здавалось вчора були молодими, Хотіли світ змінити, рвались в бій, Ніхто не зміг нам душі покорити, Летіли в завтра ми на крилах мрій. Сьогодні сірість світ заполонила, В очах журба і туга, в серці біль, Невже це старість руку простягнула, Щоб дум важких наслати на нас рій. Не здамся, чуєш Світ, не здамся! Життю радіти буду знову як дитя, І ти, мій друже, щиро посміхайся, Відкинь той смуток й чорноту буття. Ніхто не знає скільки йому жити, Але не з споминів, повір, дорога та, Минуле варто нам у пам'яті тримати, Але вперед веде лиш мрія золота. Iryna Markova🌹
2020-12-29 11:29:10
4
0
Схожі вірші
Всі
Тарантела (Вибір Редакції)
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
43
33
8382
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4028