Чому ми такі боягузи?

Yantsya

Чому коли ти її обіймаєш , На мене зразу ж погляд кидаєш? Чому при будь - якій спільній розмові, Ніяковієш ,викидаючи слова безтолкові? Чому думаєш, що досі на тебе злюсь? Коли я навіть слово сказати боюсь. Чому ми не можемо просто друзями бути? Взяти і все ,що було, просто забути Я так вже давно хочу тебе про це запитати І нарешті за стільки років, спокійно засинати. Знаєш, ми обоє страшні боягузи, Постійно робимо наперед прогнози. Накшталт: "не зрозуміє, подумає що досі кохаю, ще скаже,що досі якусь надію маю". І зразу ж цю ідею відкидаєм Та наші спогади на поличку далеко складаєм А знаєш, та навіщо минуле ворушити, Мабуть, просто доведеться цю книгу без хепі - енду залишити. Старі образи забути, почуття вгамувати, Досить нам вже так довго чуда чекати ...

2020-11-14 20:14:45

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Green Cherry

Очень здорово 😎 👏

Відповісти

2020-11-14 23:21:40

Yantsya

@Green Cherry спасибі 🤗

Відповісти

2020-11-14 23:22:19

Інші вірші поета

Я не знаю хто я Іншу тепер спробуй покохай Навіщо сто друзів? Я не вмію кохати

Інші поети

Твой человечек

@lania

Nana

@mingi

Danny

@danny_o91s

Схожі вірші

Всі

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

1976

I Saw a Dream

Ілва Стрілецька

I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.

102

15909