Чому ми такі боягузи?
Чому коли ти її обіймаєш ,
На мене зразу ж погляд кидаєш?
Чому при будь - якій спільній розмові,
Ніяковієш ,викидаючи слова безтолкові?
Чому думаєш, що досі на тебе злюсь?
Коли я навіть слово сказати боюсь.
Чому ми не можемо просто друзями бути?
Взяти і все ,що було, просто забути
Я так вже давно хочу тебе про це запитати
І нарешті за стільки років, спокійно засинати.
Знаєш, ми обоє страшні боягузи,
Постійно робимо наперед прогнози.
Накшталт: "не зрозуміє, подумає що досі кохаю,
ще скаже,що досі якусь надію маю".
І зразу ж цю ідею відкидаєм
Та наші спогади на поличку далеко складаєм
А знаєш, та навіщо минуле ворушити,
Мабуть, просто доведеться цю книгу без хепі - енду залишити.
Старі образи забути, почуття вгамувати,
Досить нам вже так довго чуда чекати ...
2020-11-14 20:14:45
6
2