Я не знаю хто я
Я не знаю хто я, Я не розумію своїх почуттів. Настільки ж різна поведінка моя, Ніби за день переживаю сто життів. Я буваю такою шумною, Що мене ,здається ,чує весь світ. Я говорю бездумно, не керуючи собою , А інколи боюсь просто сказати "привіт". В моїй голові стільки думок, Які я в житті не зумію передати. Я часто зачиняю свій рот на замок, Коли так було потрібно його відкривати. Я боюсь бути собою, Робити те, чого так хоче моя душа. Душа, яка наповнена самотою, Я ніби в цьому світі якась чужа.. Мене мучать докори сумління, Коли погано з кимось обійдусь. Я так чекаю від когось спасіння, Але на ділі говорю, що мов без тебе обійдусь. І ні ,я не лицемірка, чесно , Я навпаки боюсь за щирість у словах. І ,знаєте, мені так інтересно, Що буде зі мною, дівчинкою, Яка загубилась у своїх думках..
2020-11-14 23:28:21
2
0
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
21
1526
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
44
3
851