Я не вмію кохати
Я більш ніколи не подивлюсь в твої очі І скажу всім, що любові ніякої немає. Тепер одна іду в обіймах ночі , А тебе вже інша обіймає. Ти живеш по сценарію , Зміюючи маски, граючи ролі. Тепер я тримаю дистанцію, Мені було достатньо болі. І ні, я не прошу твоїх пробачень , Вони такі ж жалюгідні, як і ти. Вибач, за таку кількість звинувачень, Мабуть, судилось окремо далі іти. Я не знаю як складуться наші долі, Чи не зустрінуться знову ці добрі знайомі. Але я знаю тепер ,як в цю гру грати, В ній є правило: "Ніколи не можна кохати" ...
2020-11-12 17:59:27
2
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Green Cherry
"Мабудь, судились".. Судилось?
Відповісти
2020-11-12 19:08:19
Подобається
Yantsya
@Green Cherry дякую 😊
Відповісти
2020-11-12 19:29:32
Подобається
Yantsya
@Green Cherry так, там помилка, але я вже виправила ))
Відповісти
2020-11-12 19:30:05
Подобається
Схожі вірші
Всі
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
2576
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2574