a piece granite
I've been through a long fight of my life but my forming is extraordinary.I'll tell you this story. I was mingling with my magma friends when suddenly a gurgling sound began.We all were scared.Then the magma exploded through a crack.It whirled me up through the dark hole. I was afraid that I was never gonna come home.I then slowly looked up to see a light.A light I've never seen before.I felt like I wanted to see more.Then all of a sudden I felt a cold breeze touch me.I gracefully fell upon a soft green pillow and I layed there as life goes on. Until I'm completely still.Then some tall strange looking figure comes a long thinking that I'm gone.When I was always here all along and that's how i ended up in this glass cube.In a place called the museum. I saw myself in a mirror and I did not look the same. I was shiny with crystals and had dark patches that covered my body.I then knew I was no longer what I use to be for i have grown to become a strong ,firm and unshakable rock.I like to call my self granite.
2018-07-24 17:34:15
3
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Roos
Omg really beautiful
Відповісти
2018-07-25 06:57:03
Подобається
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
2410
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
52
39
1568