Подоба безтілесна
Мої кістки пропахли тобою,
мій хребет замінив твій сталевий дух,
але ти зник і вирішив, весінньою порою
піти назавжди, думав не знайду.
Ти - немов сонце, ранкова роса,
що її бережно розсипає ніч, не тривожачи сну.
Та я навіть не місяць, не зоря, лиш подоба безтілесна.
зів'яла квітка, нерозпущений бутон.
Чому ти можеш дарувати світу
чарівний щирий ніжний погляд свій щодня?
Чом свій ховаю маскою, яку тримаю міцно щоб не здуло вітром?
Все моє існування - то вічна брехня.
Покажи мені світло, спів ранкових пташок.
Я хочу знати, чим живеш ти, дихаєш, чому радієш.
Розділи зі мною горстку сліз і пару усмішок.
Хоча ти вже й зник і спектакль мій бачити не волієш.
2023-03-07 00:20:15
5
0