Палац дітей та юнацтва

маленький демон

У державнім палаці дітей та юнацтва страшні та містичні завжди кояться речі. Та гримаси директора, його лукавства ховають від нас те, що буває надвечір. Заплющують очі прокурори та влада, закривають вуха журналісти з телебачення. Ніхто не хоче з установою давати раду, бо люди не вважають, що це має значення. Та не спішімо й ми пропускати повз вуха темні історії, легенди у палаці загадковім. Діти, що втекли, знають, яка там розруха, хоч і не кожен розповість усе по новій. Одні кажуть, що усе там просто чудово. Їх залякали батьки, прокурори, театру актори, дорослі забрали у них найцінніше - їх слово. Як в театрі їх дітям жилося усім однакòво. З усіх дитячих історій, про їх будні нещасні, що змогли ледь-ледь виплеснути для нас. З байок, що як тягар болючий, злощасний могутній зчинився легенд резонанс. У державнім палаці дітей та юнацтва в нім немає дітей, хоч вони й там працюють. Та ніхто не чекав аж такого дивацтва, прокурори та влада таке вперше чують. "Як це так?" ураз журналісти озвались, прокурори затихли, замовкли батьки. Навколо нас ніби зграєю усі зібрались, стали в ряд, щоб врешті правду осягти. А правда одна - діти грають в дорослих, їм краватки зав'язують, взувають підбори. Додали віку і вперед - грай наосліп, ще не зламаним голосом виспівуй мінори. Юрба хором в обійми ринула ридаючи, матері тулять до серця своїх дітлахів. Кожну з них одна думка сягне засинаючи: скільки донька чи син їх пережили страхів?

2023-03-27 22:08:39

Інші вірші поета

Рожева вистава будь ласка Плотолюбний світ Кожен і кожна

Інші поети

Cristina Zemba

@Cristina_Zemba

Руслана Ивасюк

@RuslanaSofia

Oh Sana

@hanine_writer

Схожі вірші

Всі

Emotions/эмоции

shadowlinxxx morgan

ENGLISH;I am happy, when the sun shines bright and your smile is genuine.I am sad,when the rain pours down and your eyes flood with tears.I am angry,when you lie and are selfish.I am jelous,when you spend your time with everyone but me.I am excited,when I know I have a day ahead with only you.I am worried,when your promises are slipping away from my reach.I am heartbroken,when you prove to me I will forever be alone.I am scared,when my nightmares turn into a reality.I am lonely,when you walk away for good.I am so damaged,when you break my heart over and over again.. I am tired,when I feel all these emotions at once.I feel so alone,that I'm starting to like it that way.I feel too many emotions,and that's what makes me human.I feel things,and that is something I'm not capable of stopping.I am not going to hide away my emotions,because without them I mean nothing,with out them I am nothing. Lillian *Sorry about errors* RUSSIAN; Фамили счастлив, когда ярко светит солнце и "твоя улыбка искренняя". Мне грустно, когда льет дождь, а твои глаза наполняются слезами. Я злюсь, когда ты лжешь и эгоистичен. Я болею, когда ты проводишь время со всеми, кроме меня. Я взволнован, когда я знаю, что у меня впереди только один день. Я волнуюсь, когда твои обещания ускользают от моей досягаемости. Я с разбитым сердцем, когда ты Докажи мне, что я навсегда останусь один. Мне страшно, когда мои кошмары превращаются в реальность. Я одинок, когда ты уходишь навсегда. Я так поврежден, когда ты разбиваешь мне сердце снова и снова .. Я устал , когда я чувствую все эти эмоции одновременно. Я чувствую себя настолько одиноким, что мне это начинает нравиться. Я чувствую многие эмоции, и это то, что делает меня человеком. Я чувствую вещи, и это то, что я Я не собираюсь прятать свои эмоции, потому что без них я ничего не значу. Лилиан и моя дорогая подруга Фиалка Я скучаю по ультрафиолету LILLIAN xx

5052

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

11994