Палац дітей та юнацтва
У державнім палаці дітей та юнацтва страшні та містичні завжди кояться речі. Та гримаси директора, його лукавства ховають від нас те, що буває надвечір. Заплющують  очі прокурори та влада, закривають вуха журналісти з телебачення. Ніхто не хоче з установою давати раду, бо люди не вважають, що це має значення. Та  не спішімо й ми пропускати повз вуха темні історії, легенди у палаці загадковім. Діти, що втекли, знають, яка там розруха, хоч і не кожен розповість усе по новій. Одні кажуть, що усе там просто чудово. Їх залякали батьки, прокурори, театру актори, дорослі забрали у них найцінніше - їх слово. Як в театрі їх дітям жилося усім однакòво. З усіх дитячих історій, про їх будні нещасні, що змогли ледь-ледь виплеснути для нас. З байок, що як тягар болючий, злощасний могутній зчинився легенд резонанс. У  державнім палаці дітей та юнацтва в нім немає дітей, хоч вони й там працюють. Та ніхто не чекав аж такого дивацтва, прокурори та влада таке вперше чують. "Як це так?" ураз журналісти озвались, прокурори затихли, замовкли батьки. Навколо нас ніби зграєю усі зібрались, стали в ряд, щоб врешті правду осягти. А  правда одна - діти грають в дорослих, їм краватки зав'язують, взувають підбори. Додали віку і вперед - грай наосліп, ще не зламаним голосом виспівуй мінори. Юрба хором в обійми ринула ридаючи, матері тулять до серця своїх дітлахів. Кожну з них одна думка сягне засинаючи: скільки донька чи син їх пережили страхів?
2023-03-27 22:08:39
1
0
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
1960
Не скажу "люблю"
Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.
74
13
5674