I WILL BE THERE....
HAZEL GRACE
If someday I am lost Don't think I am far away from you I will always be there with you You are always going to find me In the shores of the waves In the fragrance of the roses In the droplets of the rain In the keys of your piano In the wind of the roaring strom In the empty pages of your notebook In the strings of your guitar In the moonlight of those dark nights In the shining drops of your tears In the sweetness of your smile In the core of your broken heart In the sweetness of your smile In the warmth of your painful breath In the coldness of your deep silence Maybe I will be far and far away from you But I won't leave you I will be there I will be....
2019-12-13 05:31:56
9
9
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (9)
HAZEL GRACE
@STELLA RAYMOND Thanks....☺
Відповісти
2019-12-16 07:49:08
1
STELLA RAYMOND
@HAZEL GRACE 😁😁😂💓
Відповісти
2020-01-18 12:07:14
1
HAZEL GRACE
@STELLA RAYMOND 😂
Відповісти
2020-01-19 11:53:23
1
Інші вірші поета
HE....AND....I I WISH BACK TO THAT NIGHT DISGUISED MURDERS
Інші поети
Sapphire
@S_Raven
Avrora171717
@Avrora171717
Схожі вірші
Всі
I Saw a Dream
Ілва Стрілецька
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
102
15
16428
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12043