сосни кашляють попелом
кепрісія
goretober 11. sprouting (проростання) віти тростини над сірою гладдю зрівнянні зі смертю - в дзеркалі вод задивляються поглядом смути. синю шкіру на ікрах лоскочуть - сміх вилюнує з сумом, зі скорботою, жалем, рве, застрягає у горлі. сосни з ґрунтових пахв програють у змаганнях із богом - кора кашляє попелом, тхне на твої тонкі пальці. відполірована ложка дзеркалить твої чорні брови, впалі очі, порожні, забиті, відбитки зі смальцю. ти танцюєш з дубами кремезними, власна кімната, власні сни і намули - всі аж занадто яскраві. (власні ікри, що ниють - ті яскравіші за всіх) свіжих пагонів під перлинами сонця аж забагато, але твої змерзлі стопи, що більше не ходять, більше не з них.
2022-10-12 06:45:33
6
0
Інші вірші поета
ні крові, ні поту на м'ясокомбінаті бути словом рани власних острахів
Інші поети
Markiyan Pavliv
@Aspirationnel
it'sdher _
@ddher_
Схожі вірші
Всі
Пóдрузі
Asteriya
Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.
48
12
2612
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5000