ні крові, ні поту
goretober 12. contortion (деформація тіла/викривлення) не здаватися головне доти, доки не буде ні крові, ні поту, ні сліз, ні фантомних зап'ястних болей, ні дороги на волю, ні гріз, перев'язаних мотузками, зрізаних - твоєю волею, силою, владою. довкола бачать посиніли стигмати, а ми бачимо боязну правду: я не вмію бути долі слухняною ти передбачив за це покарання. ти тягни - та далеко не втягнеш, я буду битися під проводом спалахів, переламай мені ноги і руки, переламай мені долю і радість, переламай мені волю, щоб жити. я не буду сперечатися правда. (навіть якщо хребці будуть упрямитись, навіть якщо я більше не встану, навіть якщо я такою і буду - безлюдською, спотвореною, зламаною) колись не буде ні крові, ні поту, ні фантомних зап'ястних болей, (та, напевне, завжди будуть сльози), та буде спрага грати з тобою у гру на стику між злом і любов'ю. бо коли ж ще я пограюся з богом?
2022-10-13 09:16:52
3
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Domina Mortem
Неочікуванно гарний та цікавий з точки зору рими та ритму вірш, браво
Відповісти
2022-10-13 21:02:58
1
кепрісія
@Domina Mortem красно дякую! 💓
Відповісти
2022-10-13 21:19:50
1
Схожі вірші
Всі
Question 1?/Вопрос 1?
The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx
45
8
3714
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1156