Chevette
Knowing the ramifications of driving recklessly,I still sit into the driver's seat. Gripping the steering wheel reluctantly at first. Inspecting the throttle,I press down the pedal to inject a minute amount of poisonous fuel into these tangled fuel lines embedded throughout the body of this tired old race car. With every revolution produced by the will of it's engine,I find myself recalling every twist and turn of the track ahead and prepare for the race to begin. I have been through this course numerous times, yet victory eludes me. I fear that I may never retire from this life of a driver. I fear what may happen if I let go of the gearshift I hold so dear. Simply put, in this car,on this track is the only place that i have ever felt at peace,at home...free. Free to forget the fact that to become a driver I had to a piece of my soul,nay, most of it. But one day I know this ignition will fail to start this weathered old engine. The brakes falling in line refusing to slow me down as I see the walls of the trackrushing directly at me head on. And the last part of the car that willfail and cause me to lose control while ending this perverse pain and pleasure mix of emotion I covent so,is the steering wheel. The very first part I ever touched. The Alpha and Omega as my life as a driver.... But,oh! The ride!
2020-03-05 06:48:05
7
6
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (6)
JENOVA JACKSON CHASE
@Karlos Ortiz Stella meant that... You should leave some space between two lines... And use punctuations...
Відповісти
2020-03-05 08:37:46
1
JENOVA JACKSON CHASE
And start a new line in the next line .
Відповісти
2020-03-05 08:38:19
Подобається
Karlos Ortiz
I think i get it. I'll try it with my next piece and see if i understand correctly. Thank you tons.
Відповісти
2020-03-05 11:09:06
Подобається
Схожі вірші
Всі
Пóдрузі
Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.
48
12
2428
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11352